Наш старый сайт

Нові корпоративні комунікації та бізнес-етика

Нові корпоративні комунікації та бізнес-етика

№43 (1236) от 26.10.202130.10.2021

COVID-19 прискорив інформаційну трансформацію в Україні. Про це засвідчує формування нових корпоративних систем у більшості компаній. Однак з’явилися й нові корпоративні ризики, які пов’язані не лише з діяльністю компаній, але й поведінкою персоналу та зовнішніми новими інформаційними загрозами.

АКТУАЛЬНИЙ КОМЕНТАР

Інформаційна асиметрія завжди притаманна великому корпоративному бізнесу. Як констатує Джозеф Стігліц (американський економіст, лауреат Нобелівської премії з економіки), в нових умовах масового поширення інформації "ніхто не може мати всю ту інформацію, якою б хотів володіти, щоб на її основі приймати свої рішення". Практично з’явилося багато джерел поширення інформації про бізнес. В цих умовах в Україні, як і в інших країнах, відбулася тотальна лібералізація журналістської та рекламної діяльності, яка має особливий вплив на формування корпоративної репутації компаній та усіх їх стейкхолдерів.

Тому, не дивлячись на зростання рівня транспарентності, породжуються додаткові нові корпоративні та ринкові ризики у діяльності як компаній, так і їх стейкхолдерів. Адже інформаційна асиметричність виникає не лише в реальний час, але й на кожному подальшому кроці діяльності компаній. Життєві цикли компаній та їх продуктів (послуг) стали більш залежними як від позитивного, так і негативного впливу усіх стейкхолдерів, і це відбувається надзвичайно швидко. Тому компаніям доводиться застосовувати нові специфічні інструменти до управління, і в першу чергу корпоративну репутацію, адже від її рівня залежить дохідність і ринкова капіталізація.

Аналіз показує, що багато українських компаній ще не мають дієвих корпоративних стратегій, які б грунтувалися на комунікаційних соціальних відносинах зі стейкхолдерами. Це нагадує сценку з "Аліси в Країні Чудес" Льюїса Керрола: Аліса: Підскажіть, будь-ласка, яким шляхом мені звідси йти? Чеширський Кіт: Це залежить від того, куди ви хотіли б потрапити. Аліса: Мені неважливо куди. Чеширський Кіт: Тоді однаково, яким шляхом іти. Виходячи з цього можна констатувати, що якщо компанії не будуть приділяти великої уваги своїм стратегічним планам, у тому числі щодо розвитку комунікацій, вони завжди будуть ставати жертвами ринку та негативного інформаційного впливу.

Комунікаційна стратегія формується на основі бізнес-цілей компанії та положень корпоративної стратегії з урахуванням ланцюжка корпоративних цінностей і створення доданої вартості. Ключовим елементом комунікаційної стратегії є позиціонування компанії в інформаційному просторі з урахуванням впливу стейкхолдерів. Цілі та завдання комунікацій компанії зі стейкхолдерами повинні враховувати їх інтерес (вплив) на діяльність компаній та відповідати потребам відповідного ринку. Як показує корпоративна практика, інструменти комунікацій в умовах цифрової економіки можуть бути різними — власні та маркетингові канали, соціальні мережі, засоби масової інформації, реклама, розвиток корпоративних університетів та інші. Наші дослідження підтверджують, що ефективній комунікації зі стейкхолдерами також сприяє використання концепції корпоративної соціальної відповідальності та реалізації глобальних цілей сталого розвитку у XXI столітті. Крім того, ефективним інструментом є нефінансова та інтегрована звітність компаній.

Разом з тим, усі організаційні моделі комунікацій зі стейкхолдерами, які безпосередньо або ж опосередковано впливають на формування корпоративної репутації, є недосконалими, або ж з часом стають такими. Тобто завжди компанії вдаються до оптимізації комунікацій як всередині своїх структурних підрозділів за рахунок інших, так і назовні. Тому однією із важливих складових комунікаційної стратегії компанії є план заходів щодо оптимізації ризиків та попередження негативних явищ.

При цьому архітектоніка та моделі корпоративного управління повинні забезпечувати ефективні комунікації та розвиток соціального діалогу із внутрішніми та зовнішніми стейкхолдерами. Управління корпоративними ризиками повинно бути інтегровано в усі види та сфери діяльності підприємств корпоративного типу, а саме: в операційну, фінансову та інвестиційну діяльність, а також в організаційну корпоративну структуру. Управління корпоративними ризиками забезпечується імплементацією Міжнародних стандартів і принципів корпоративного управління ОЕСР та інших міжнародних стандартів серії ISO.

Можна вже сьогодні відокремити компоненти, які впливатимуть на подальший розвиток соціальних комунікацій: соціально-політичні комунікації; бізнес-комунікації; бізнес-комунікації та соціальні комунікації зі стейкхолдерами; формування контенту та реклама; інновації та інші. У полі зору наглядових рад і правлінь підприємств корпоративного типу з часом вони мають бути, та і у багатьох українських компаніях вже є показники мережевого (сітьового) ефекту та ефективності, а також рівень та якість мережевого етикету. Саме рівень мережевого етикету згодом, на наш погляд, стане інструментом оцінювання корпоративної поведінки усіх заінтересованих осіб і, в першу чергу, персоналу компаній. Тому багато зарубіжних успішних компаній на даний час удосконалюють свої кодекси корпоративної етики з метою налаштування ефективних корпоративних комунікацій.

Дмитро БАЮРА,
професор КНУ ім. Т. Шевченка