Протягом останніх років процеси приватизації державного сектору економіки в Україні суттєво активізувалися, що офіційно позиціонується, як інструмент реформування неефективних активів та залучення інвестицій. Разом із тим, практична реалізація механізмів малої та великої приватизації дедалі частіше породжує комплексні юридичні конфлікти, пов’язані із порушенням прав кредиторів державних підприємств. Особливо гостро ця проблема проявляється у сфері енергетики, де постачальники електричної енергії фактично позбавляються можливості реального виконання судових рішень про стягнення заборгованості з державних підприємств, включених до переліків об’єктів приватизації.
На практиці виникає ситуація, за якої постачальник електроенергії, отримавши судове рішення про стягнення заборгованості за поставлену електричну енергію, не може домогтися його фактичного виконання через застосування положень Закону України «Про виконавче провадження». Таким чином, інститут приватизації фактично трансформується у механізм тимчасового, а в окремих випадках — і багаторічного блокування примусового виконання судових рішень, що ставить під сумнів саму ефективність судового захисту як конституційної гарантії.
Згідно з пунктом 12 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», включення єдиного майнового комплексу боржника — державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі понад 50% статутного капіталу боржника — господарського товариства до переліку об’єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації, є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій виконавцем.
Постачальник електричної енергії, який у судовому порядку довів факт належного постачання ресурсу та наявність простроченої заборгованості з боку державного підприємства, після набрання рішенням суду законної сили звертається до органу державної виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження. Однак після формального відкриття такого провадження державний виконавець фактично припиняє будь-які виконавчі дії, посилаючись саме на п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».
У результаті кредитор, попри наявність судового рішення, позбавляється можливості отримати кошти за фактично поставлену електричну енергію протягом невизначеного періоду часу. Особливо критично це для ринку електричної енергії, оскільки постачальник одночасно несе фінансові зобов’язання перед оператором системи передачі, оператором системи розподілу, фінансові зобов’язання за договорами купівлі-продажу електричної енергії, за небаланси та інші.
Фактично формується ситуація, за якої держава, будучи власником підприємства-боржника, через механізм приватизації унеможливлює примусове виконання судового рішення, одночасно перекладаючи фінансовий тягар неплатежів на постачальника електричної енергії.
Така ситуація створює системний дисбаланс між публічними та приватними інтересами. Підприємство-боржник продовжує споживати електричну енергію, накопичувати нову заборгованість, водночас кредитор позбавлений ефективного механізму примусового стягнення.
Подібне блокування виконання судових рішень, що набрали законної сили, прямо суперечить фундаментальному принципу верховенства права. Неухильне виконання судових рішень є невід’ємною складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також статтями 129, 129-1 Конституції України.
Отже, ситуація, за якої включення державного підприємства до переліку об’єктів приватизації, фактично нівелює право кредитора на реальне виконання судового рішення, та виходить далеко за межі технічної законодавчої колізії. Мова йде про системне обмеження конституційних гарантій судового захисту та порушення принципу правової визначеності.
Проблема блокування виконання судових рішень щодо стягнення заборгованості за поставлену електричну енергію з державних підприємств, включених до процедур малої або великої приватизації, на сьогодні перетворилася на системну кризу у сфері виконавчого провадження та захисту прав кредиторів.
Фактично склалася ситуація, за якої держава, залишаючись власником підприємства-боржника, через законодавчий механізм приватизації отримує можливість на невизначений строк блокувати виконання судових рішень. Такий підхід суперечить не лише принципу верховенства права, а й самим засадам функціонування ринку електричної енергії, де своєчасність розрахунків є ключовою умовою стабільності енергетичної системи держави.
Досьє “ЕнергоБізнесу”
Артем КРИГАН – адвокат, керуючий адвокатського бюро «Кригана».ОСВІТА: закінчив юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса
Шевченка та Українську школу законотворчості Інституту законодавства Верховної Ради України.
З 2021 присвятив роботу по захисту прав та представництву інтересів у судах, контролюючих та правоохоронних органах постачальників електричної енергії, природного газу та сторони відповідальної за баланс.
