Наш старый сайт

Що і як панує у вугільній енергетиці: непомічене за відомим

Що і як панує у вугільній енергетиці: непомічене за відомим

№06 (1250) от 08.02.202210.02.2022

В минулий тривалий період трансформації та міжнародного розвитку акцентувалося на найкращій світовій практиці для тиражування. Поточні глобальні виклики із посиленням комплексності проблем призвели до визнавання ЄК, ООН та ОЕСР актуальності науково-доказової бази із системним підходом для прийняття політичних рішень. Як перелічене відобразилося на урядовій стратегії України в частині вугільної енергетики – важливої складової енергобезпеки?

ПОГЛЯДИ

Стратегія України щодо вуглевидобувного сектору та вугільної генерації ґрунтується на різних методологічних парадигмах- трансформації вугільних регіонів на освоєнні попереднього досвіду інших країн, а реформи вугільної енергетики випливають з рекомендацій певних вітчизняних експертів з науковими ступенями та вченими званнями. 

На фоні ще неврегульованого скандалу навколо заяви України на COP 26 (листопад 2021 р.) про відмову від вугілля до 2035 р., що ґрунтувалася на математичному моделюванні ДУ «Інституту економіки та прогнозування НАН України» (підтверджено у Звіті НЕК «Укренерго» з оцінки відповідності (достатності) генеруючих потужностей  за 2021 рік), на сайті Міненерго 21.01.2022 р. з’явилося оголошення про зміни Національного плану скорочення викидів від великих спалювальних установок 2018-2033 рр. (НПСВ), які базуються і на прогнозуванні НАНУ. 

Варто зазначити, що часто некритичне визнання політиками якості рішень через їх формування під парасолькою вченості ставить країну в ризиковану ситуацію.

Зокрема, не може не насторожити те, що схвалений 8.11.2017 р. Урядом НПСВ із включенням важливих для стійкості ОЕС України вугільних ТЕС і ТЕЦ містить розбіжності одних й тих показників викидів оксиду і вже коригувався актами Кабінету Міністрів України № 597-р від 24.07.2019 р. та № 1512 від 24.11.2021 р., але  знов готується до змін. Чи не занадто часті зміни для науково-доказової бази й чи дійсно вона наявна та безперечна? Сумнівність прогресивності останнього проекту змін НПСВ, як на мене, на поверхні.

По-перше, змінами до НПСВ, окрім чергового суттєвого відтермінування заходів екомодернізації, яке унеможливлює об’єктивне скорочення викидів за графіком,  вилучено раніше визначені конкретні технології фільтрації викидів, залишивши необхідність очисного обладнання для кожного типу забруднюючих речовин. 

В цьому контексті не зроблено ані кроку вперед щодо виконання НПСВ, як частини імплементації Директиви 2010/75/ЄС із обов’язковим  впровадженням найкращих доступних технологій для інтегрованого запобігання або мінімізації викидів в цілому.

По-друге, зміни до НПСВ декларуються задля відповідності рішенню Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства (ЕС) № D/2016/19/MC-EnC від 14.10.2016 р., яким встановлено перелік блоків станцій України із терміном експлуатації не більше 20 тис та 40 тис годин із закриттям їх не пізніше 2023 та 2033 рр. відповідно. 

Проте насправді змінами пропонується визначити для всіх блоків однакові максимально допустимі роки закриття із зміщенням акценту від мінімально допустимого часу експлуатації. Це викривлює рішення № D/2016/19/MC-EnC і не відповідає меншим часовим горизонтам закриття окремих блоків, встановлених Секретаріатом ЕС станом на січень 2022 р.

По-третє, характер запропонованих змін та доповнень НПСВ перевищує діапазон можливих коригувань, визначених Керівними принципами Секретаріату ЕС № 03/2014 від 19.12.2014 р. щодо складання НПСВ. 

Зокрема, у текст вноситься доповнення про необхідність обміну обсягами викидів між операторами спалювальних установок, що не корелюються  зі статтею 78 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо дотримання дозволів на викиди. При цьому «обмін викидами» - це що? Апробована практика провідних країн світу або визнане на міжнародному рівні інноваційне українське ноу-хау?

По-четверте, відсутні будь-які пояснення, що запропоновані зміни до НПСВ дійсно активізуватимуть фінансове забезпечення впровадження плану.

Зважаючи на значення НПСВ та ризики через відтермінування і відсутність дієвих механізмів його реалізації (окремі аспекти див. в «ЕнергоБізнесі» від 7.12.2021 р., 11.01.2022 р. та 1.02.2022р.), безоглядне залучення «науки» з претензією на начебто ефективність є відвертою маніпуляцією та окозамилюванням, у т.ч. бізнесу, значною загрозою енерго- та нацбезпеці, виконанню міжнародних зобов’язань й євроінтеграційному курсу. 

Видається, що доцільно було б негайно провести консультації з Секретаріатом ЕС щодо змін НПСВ із аргументованою порівняльною таблицею.

Оксана МОРОЗ, 
кандидат фізико-математичних наук, старший науковий співробітник з системного аналізу,
в 2003-2020 рр. співробітник Міністерства енергетики України.