Читайте: «А хто ж грядки просапає і вдома все робитиме?». Кажу, не переїжджай, але пересідай на автівку і будеш більш незалежна загалом і від транспорту зокрема. Зрештою, зможеш затриматися з вечірньої гулянки. Але це не аргументи для неї. Особливо після моїх розповідей про те, які пригоди часом трапляються у дорозі.
От, скажімо, років із 5 тому моя автівка побувала у пожежі, точніше спалахнула просто на ходу синім полум’ям. Добре, що в ній тоді був вогнегасник і ми встигли ним скористатися. Ситуації з продірявленими і спущеними колесами на дорозі – це прямо класика, «маст хев» для кожного водія. А коли моя колега слухає враження про манеру водіння окремих водіїв, у неї взагалі відпадає бажання сідати за кермо. Каже, що буде спостерігати за цим прекрасним світом із пасажирського сидіння.
На дорозі одразу видно, як давно у водія права, а також хто саме за кермом. Я про темперамент, характер, і навіть виховання.
Коли я вчилася їздити за кермом старенького шедевра радянського автопрому, почувалася вкрай незручно. Так, ніби я і моя автівка усім заважаємо в мегаполісі. Думаю, так і було: технічні характеристики автомобіля і мої водійські навички суттєво на це впливали. Я майже не ображалася, коли мене «підрізали», нахабно обганяли, бі-бікали - було і таке навіть. Але ж тодішня наліпка «У» на задньому склі - красномовно попереджала.
Хто має терпіння і хоч трохи вихованості, не буде ображати того, хто і так всього боїться. Але «терпіння» і «виховання» - це категорії з минулого століття. Сьогодні світ належить зухвалим.
За моїми спостереженнями вони частенько їздять на найновіших «бімерах», «поршиках» та повнопривідних джипах різних брендів, часом із турбованими двигунами. Частенько такі водії влаштовують «перегони» з електрокарами, вочевидь вбачаючи в них «достойних» конкурентів. Дорогою і в розмові з молодшим сином називаю подібних неадекватів «хворенькими».
Якось на початку повномаштабки, коли я вже їздила на «електричці», зі мною на світлофорі зрівнялася автівка, її водій показав, щоб я відкрила вікно і каже мені так по-дружньому, але російською мовою: «Слишешь, поменяй номер от грєха подальше».
Я пообіцяла подумати, але у той момент так і не зрозуміла: він тоді загрожував чи таки по-дружньому радив. Якщо пам’ятаєте, тоді сталася просто таки істерія щодо латинських «Y», «V» або « Z», якими маркували російські військові підрозділи. «Електрички» ж, коли отримують український номер, майже завжди у комбінаціях серії мають латинську «Y» або « Z». При цьому самі знаки нанесені на табличку темно-зеленим кольором, як екологічні.
Що сказати? Від «хвореньких» неадекватів на дорозі, звичайно, не застрахуєшся. Але світ повний і добрих людей. І багато з них живуть поряд з нами. Мінімум тричі мені допомагали змінити продірявлені колеса водії-чоловіки, які просто зупинялися на узбіччі, побачивши жінку у халепі. Якось давно взимку, коли в повороті на льоду автівка злетіла з дороги в кущі, навіть пригнали трактора і витягли її на дорогу. Гроші не взяли, до речі. Того разу зі мною їхав ще дворічний старший син, тож годували його цукерками і відпоювали теплим чаєм.
Моїй колезі просто складно прийняти той факт, що проблеми на дорозі будуть. Із ймовірністю 99% будуть навіть невеликі ДТП. Українська ж традиційна родина, у якій виросла дівчина, зазвичай взагалі відгороджує дівчаток від всіляких зовнішніх негараздів, натомість нагромаджуючи хатньою роботою. Тож, доросла молода жінка, де може їх обходить або ігнорує. Або знову включається отой наш традиціоналізм, який багато вирішує за нас самих. Однак сценарій, за яким жили батьки, уже давно не працює. І те, що сьогодні виглядає, як зайві проблеми, невдовзі стає позитивною буденністю. Проте наважившись на зміни зараз, в обмін ти отримаєш рух і свободу в майбутньому у найбільш широкому розумінні.
