Водночас активно вибудовуються нові механізми стійкості. Серед них – розгортання Smart Grid, впровадження систем накопичення енергії, розвиток розподіленої генерації та зростаюча інтеграція з європейським ринком.
Як Україна готується до пікових літніх навантажень і чому її підхід уже виглядає більш гнучким, ніж у деяких країнах ЄС?
Літо-2025: три сценарії для енергосистеми
Наразі експертами вже змодельовані три головні сценарії ситуації на ринку електроенергії.
Оптимістичний: за відсутності атак на енергетичну інфраструктуру та при помірних температурах ризики відключень цього літа не перевищуватимуть 5%.
Сценарій спекотного літа: якщо попит підніметься до рівня зимових максимумів (18-18,5 ГВт). За таких обставин можливий дефіцит в енергосистемі сягатиме до 2,8 ГВт, ймовірність відключень складе 10-15%.
Песимістичний: у разі руйнування маневрової генерації дефіцит зросте до 16-20%. Складності посиляться через цьогорічні обмежені можливості ГЕС та планові ремонти на АЕС і ТЕС.
Основним джерелом електроенергії в Україні залишається атомна генерація. Її частка стабільно висока.
Після пошкоджень теплової інфраструктури енергетики відновили до 4-5 ГВт потужностей ТЕС – вони підтримуватимуть систему влітку.
Також у балансі є близько 4 ГВт гідрогенерації. ГЕС традиційно виконують роль гнучкої маневрової генерації. Втім цього сезону, внаслідок малої кількості опадів взимку, їх ефективність дещо обмежена через недостатність водних ресурсів.
Значну роль відіграє і сектор відновлювальної енергетики. На початок 2024 року встановлена потужність об'єктів ВДЕ компаній зросла до майже 8,8 ГВт.
Протягом 2024-2025 років приватним бізнесом реалізовані або перебувають у реалізації ряд проєктів у ВДЕ та розподілену генерацію вартістю щонайменше 28,9 млрд грн. Загальна встановлена та запланована потужність генерації перевищує 1056 МВт.
Крім того наразі в Україні одночасно будується сім вітрових електростанцій сумарною потужністю близько 4 ГВт, що демонструє високий темп розвитку галузі, попри складні умови.
І, нарешті, слід згадати про можливості імпорту електроенергії. Цього літа, як і торік, Україні доведеться покривати частину попиту за рахунок імпорту. Потужність для імпорту з ЄС збільшено до 2,1 ГВт. Очікується постачання близько 500-800 тис. МВт·год на місяць.
Як підвищується гнучкість системи
Таким чином ключовою проблемою української енергосистеми зараз є недостатня гнучкість для балансування попиту і пропозиції в умовах, коли стрімко зростає частка ВДЕ.
Одним зі стратегічних напрямів, що допомагає вирішувати цю проблему, є впровадження Smart Grid.
Великий проєкт Smart Grid заплановано реалізувати в Київській області – ДТЕК презентував план із будівництва інтелектуальної мережі вартістю 2,4 млрд євро. Перший пілот – в Ірпені, Бучі та Бородянці.
Крім цього, гнучкість ринку підвищується завдяки розвитку систем накопичення енергії (energy storage).
Україна вже почала системну модернізацію електромереж:
У шести державних ОСР (АТ «Хмельницькобленерго», АТ «Миколаївобленерго», ПАТ «Запоріжжяобленерго», ВАТ «Тернопільобленерго», ПАТ «Черкасиобленерго» та АТ «Харківобленерго») рівень телемеханізації підстанцій 35–110 кВ досяг 65%. У Тернопільській області – 100%, у Києві – повна телемеханізація 64 підстанцій і 223 розподільчих пунктів 10 кВ.
Створюється оптоволоконна інфраструктура зв’язку, що є базою для сучасної автоматизації.
В ОСР активно впроваджуються системи на базі SCADA та OMS. Наприклад, ПАТ «Черкасиобленерго» вже є лідером серед державних компаній за рівнем автоматизованого управління.
У Миколаївській області стартував пілотний проєкт з переходу на європейський стандарт 20/0,4 кВ, що замінює застарілу радянську систему 10/0,4 кВ.
Один із пріоритетів – зниження індексу SAIDI (середньої тривалості відключень). У сільській місцевості України SAIDI подекуди перевищує 1000 хв/рік, тоді як у країнах ЄС – 160 хвилин для планових і 102 хвилини для аварійних відключень.
Український досвід: уроки для Європи
Блекаути на Балканах 2024 р. та Іберійському півострові 2025 р. виявили вразливість навіть в енергосистемах розвинених країн ЄС.
Серед ключових викликів – нестача резервної генерації, обмеженість автоматизованого управління та залежність від ручного втручання у кризових ситуаціях.
Натомість Україна, яка працює в умовах постійних загроз, напрацювала унікальні протоколи оперативного реагування. Йдеться не про фізичне відновлення, яке і в Україні виконується виключно підрядниками, а про високу якість диспетчерського управління.
Ключова перевага – професіоналізм українських диспетчерів, які в режимі реального часу моделюють сценарії поведінки енергосистеми, забезпечують своєчасні перемикання та стабілізацію параметрів мережі навіть під час масованих атак чи блекаутів.
На фото Євген Корф, директор ТОВ "НВП "ЕНЕРГО-ПЛЮС"
Успіх української моделі – це:
розвиток системи цифрового управління;
автоматизація критичних процесів;
синхронізація з європейською мережею ENTSO-E;
гнучкість на рівні регіональних центрів керування.
Цей досвід – не про “витіснення” чи заміну підрядників, а про розумний поділ ролей. Управління системою – у компетенції операторів, а виконання ремонтних, пусконалагоджувальних та сервісних робіт – у підрядних організацій.
Україна пропонує Європі важливий урок: сучасна енергосистема потребує не лише обладнання, а передусім – ефективного управління та сценарного мислення. Саме це забезпечує стійкість у найскладніші моменти.
Вразливість і резерви
Отже, головним викликом цього літа є навіть не загроза атак на енергооб’єкти, а нестача маневрових потужностей та вплив погодних умов.
Україна продовжує нарощувати можливості інтеграції з енергосистемою ЄС, що, поряд з масштабуванням систем накопичення може суттєво підвищити гнучкість ринку.
Впровадження Smart Grid, розвиток energy storage, децентралізація генерації та налагоджена співпраця з європейськими партнерами – усе це закладає основу для того, щоб енергетична система України ставала більш стійкою та гнучкою.
Цього літа українська енергосистема пройде черговий тест на стійкість. І хоча викликів чимало, стратегічні рішення та досвід попередніх років дають підстави для обережного оптимізму.
Україна поступово переходить до моделі, де централізована надійність підкріплюється децентралізованою гнучкістю – саме це стане запорукою енергетичної безпеки у наступні роки.
