Підсумовуючи сказане про міжнародний досвід, можна відзначити, що в Європі немає єдиного ринку теплової енергії, немає єдиної ціни чи тарифів, немає єдиних циркулярів для всіх країн.
Єдність є скоріше у розумінні того, що кожна країна і навіть кожен регіон у країні, кожне місто вирішує проблеми теплопостачання по-своєму, з урахуванням своїх особливостей, наявних ресурсів, вираженої колективної волі та активності домогосподарств, промисловості та бізнесу, місцевої влади. У переважній більшості країн питання теплопостачання зосереджені на місцях — у містах та регіонах, і за їх вирішення несе відповідальність місцева влада, бо їй краще видно і чути споживачів теплової енергії.
Система централізованого теплопостачання (СЦТ) відіграє важливу роль у забезпеченні домогосподарств, бюджетних установ, бізнесу та промисловості. Найбільше вона затребувана там, де клімат суворіший, де холодніше взимку, в опалювальний сезон (ОЗП). Є історія СЦТ, що розвиваються, і нові підходи щодо їхнього вдосконалення. СЦТ організовані та ефективні у містах, селищах, місцях компактного проживання, але цілком можуть застосовуватись і при опаленні чи підключенні індивідуальних будинків населення, якщо поруч є стійке та надійне джерело генерації тепла. У всіх країнах удосконалюються СЦТ як на рівні генерації тепла, так і на рівні доставки (мережі передачі, мережі розподілу).
Майже скрізь, особливо там, де СЦТ займає суттєву частку і є значне охоплення споживачів, нині, у 21-му столітті, встановлено прилади обліку у всіх споживачів, запроваджено тотальний автоматизований облік та регулювання відпуску й отримання тепла від СЦТ.
У деяких країнах є конкуренція генерацій тепла на оптовому ринку теплової енергії міст та регіонів, ціна від генерацій формується з урахуванням переваг та вибору постачальників чи теплопостачальних компаній. В інших країнах вона регулюється місцевою владою чи комісіями, у третіх — малих за площею компактного проживання — регулюється із центру. Власниками та акціонерами мережевих компаній ЦТ найчастіше виступають комуни та муніципалітети. Акціонерами компаній, що генерують теплову енергію, можуть бути як держава і комуни, так і приватні компанії та особи.
Джерела тепла та генерації теплової енергії можуть бути різними. Загальновідомим фактом є те, що нафтопродукти вже не використовуються у СЦТ. Загальною тенденцією є те, що частка вугілля наполегливо і невблаганно скорочується внаслідок високих податків на викиди $CO_2$, зменшення розробок та підвищення вартості видобутку й доставки (через умови відмови від вуглецю). Нафта в СЦТ була заміщена вугіллям та газом в останній чверті минулого століття та на початку цього.
Нині газ витісняє вугілля. А на газ, що перманентно зростає в ціні через збільшення попиту, вже ведеться лінія заміщення всім, чим можна — тим, що без викидів $CO_2$ і що обіцяє бути дешевшим за дорогий газ. ВДЕ у прямому вигляді не сильно допомагають вирішити проблему теплопостачання великих міст та компактних місць проживання населення, розташування бізнесу та промисловості — вони вимагають певних перетворень, спеціальних установок, обладнання, станцій та технологій.
Одним із перспективних підходів є розширення ліній подачі тепла від АЕС у всіх 30-кілометрових зонах розташування станцій та з можливостями збільшення радіусу й протяжності магістральних та розподільчих теплових мереж. Це мотивує до постійного вдосконалення технологій прокладання, застосовуваних матеріалів трубопроводів та теплової ізоляції, чому сприяє науково-технічний прогрес. Це спосіб вирішення проблеми теплового забезпечення на десятки років наперед.
Іншим перспективним напрямком є застосування технологій відбору низькотемпературного тепла з навколишнього середовища (морів, річок, скидних та стічних вод) з підвищенням їх температурного потенціалу тепловими насосами (компресорами), установками та станціями з видачею теплової енергії необхідних температур у СЦТ. Для цього потрібна стабільна, прогнозована за обсягами, часом та ціною електрична енергія, бажано на середньостроковий та довгостроковий період.
У всіх країнах стан та перспектива ЦТ забезпечуються адекватною оплатою за тепло, що надається, а послуги СЦТ скрізь беззбиткові й практично ніде не субсидуються. Допомога через податкові преференції та пільги може бути надана державою чи муніципалітетами конкретним учасникам СЦТ.
З іншого боку, обмеженість ресурсів генерації тепла та доставки його споживачам, що відбивається на ціні теплової енергії, стимулюють споживачів до впровадження заходів енергоефективності та захисту від невиправданих втрат тепла, за яке сплачено гроші (утеплення стін та дахів матеріалами з високою тепловою ізоляцією, застосування сучасних вікон та дверей, подача тепла через підлогу, використання низькотемпературних радіаторів, трубопроводів низької теплопровідності та ін.).
Для оплати послуг централізованого теплопостачання в усіх країнах застосовуються два окремі рахунки:
-
за теплову енергію;
-
абонентна плата.
Структура споживання тепла за джерелом та категоріями споживачів
| Країна | Джерело | Населення | Бюджетні та комерційні будівлі | Промисловість / мале виробництво | Джерело даних |
| Данія | Централізоване | ~85% | ~10% | ~5% | Euroheat, Danish Energy Agency |
| Децентралізоване | ~70% | ~20% | ~10% | Heat Roadmap Europe | |
| Швеція | Централізоване | ~75% | ~20% | ~5% | Euroheat, Fraunhofer |
| Децентралізоване | ~70% | ~20% | ~10% | Fraunhofer ISE | |
| Фінляндія | Централізоване | ~80% | ~15% | ~5% | IEA DH&C Report |
| Децентралізоване | ~65% | ~25% | ~10% | IEA, Statistics Finland | |
| Німеччина | Централізоване | ~70-75% | ~15-20% | ~5-10% | AGFW, BMWK |
| Децентралізоване | ~80-85% | ~10-15% | ~5-10% | AGFW, BMWK | |
| Польща | Централізоване | ~80% | ~15% | ~5% | Polish Energy Policy |
| Децентралізоване | ~75% | ~20% | ~5% | Heat Roadmap Poland | |
| Франція | Централізоване | ~70% | ~20% | ~10% | Eurostat, ADEME |
| Децентралізоване | ~85-90% | ~10% | ~5% | Eurostat, ADEME | |
| ЄС-27 | Централізоване | ~75% | ~20% | ~5% | Euroheat & Power, IEA |
| (середнє) | Децентралізоване | ~80-85% | ~15% | ~5-10% | Eurostat, Heat Roadmap Europe |
ЦТ — Централізоване теплопостачання:
-
Майже весь обсяг спрямовується на опалення та ГВП у житловому секторі та бюджетних установах.
-
Частка промисловості незначна: підприємства найчастіше мають власні котельні або ТЕЦ.
Децентралізоване та індивідуальне опалення:
-
Головний сегмент — домогосподарства (приватні будинки, квартири з індивідуальними котлами або тепловими насосами).
-
Бюджетні та комерційні будівлі (офіси, школи, магазини) також часто мають локальні котли або ТН.
-
Невеликі виробництва можуть мати власні малі котельні.
Основні висновки:
-
Житловий сектор — головний споживач як централізованого, так і індивідуального тепла.
-
Бюджетні та комерційні будівлі у великих містах переважно підключені до мереж ЦТ або використовують власні котельні та теплонасосні установки.
-
Промисловість зазвичай віддає перевагу автономним джерелам (локальні котли або ТЕЦ), тому її частка в загальному обсязі ЦТ невелика.
Таблиця складена за допомогою AI.
Висновок
І до бойових дій СЦТ в Україні стагнувала через різні причини, основні з яких — знос обладнання та мереж, хронічне недофінансування заходів капітального характеру (капітальних ремонтів, модернізацій, реконструкцій), низька прозорість у порядку вибору проєктів реконструкцій, формування необхідних кошторисів, бюджетів, закупівель обладнання та послуг, а також низька ініціативність споживачів у захисті та просуванні своїх інтересів у частині гарантованого, комфортного та стабільного теплопостачання.
Після закінчення війни в Україні в масовому порядку чекає відновлення пошкодженого та будівництво нового житлового фонду, промислових та адміністративних будівель і споруд, і в першу чергу чекає вирішення проблеми щодо вибору схем тепло- та гарячого водопостачання.
У країні лишилася наука, інженерія, школа теплотехніки. Є чудова програмна праця академічного підходу та викладу, з практичними опрацюваннями та прикладами конкретних рішень — двотомник, написаний колективом шанованих авторів у 2021 році: «Стан та шляхи розвитку систем централізованого теплопостачання в Україні» (Національна академія наук України, Інститут газу, Інститут технічної теплофізики. Київ. Наукова думка, 2021 р.), де багато проаналізовано, показано та прописано — що називається «бери та дій!».
Практично, мало того, що там викладено те, що втілюється в життя сьогодні, начебто логічним було б, з урахуванням міжнародного досвіду, кращих практик та напрацьованого наукою, запропонувати розробку державної програми, наприклад, тому ж колективу авторів. Але яку з програм в енергетиці було виконано хоч на 10%?
З іншого боку, централізоване теплопостачання в силу високих втрат при транзиті теплової енергії на відстані (що в багато разів вище, ніж при передачі е/е) ніколи не було єдиною системою у фізичному сенсі, у сенсі кінцевої пов’язаності всіх з усіма. Завжди у всіх країнах світу (за винятком дуже малих за територією) воно було мозаїчним, децентралізованим на рівні міст, селищ, невеликих районів, де знаходяться джерела/генератори тепла.
Тому, можливо, корисніше питання вирішувати у кожній області, у кожному місті чи селищі децентралізовано, без загального єдиного підходу, обов'язкового для всіх, та рішень, що приймаються у столиці? З корисними ініціативами, ресурсами та волею бажаючих на місцях, з використанням того, що є?
Якщо є ТЕЦ, ТЕС, АЕС, то бажане їхнє залучення на взаємовигідній, постійній основі зі створенням кластерів. Враховуючи, що для останніх теплова енергія — це додатковий дохід та розвиток (у тому числі когенерації та інших технологій), а їхнє розташування зобов’язане тим територіям, на яких вони знаходяться, їм вигідно йти назустріч людям, які там проживають, бізнесам та промисловості, які там працюють.
У тому числі не варто забувати і про податок на землю, який повинен сплачуватись громадам. Цей податок можна спрямовувати саме на розвиток систем теплопостачання. У разі небажання власників чи їхніх представників виявляти ініціативу до співпраці, громади можуть вести адекватну політику зі збільшення податку на землю, ставлячи питання про доцільність такого сусідства.
Наприклад, під час вирішення питань продовження ресурсу роботи атомних блоків варто вже сьогодні виставити вимоги щодо розвитку/розширення подачі тепла в усі довколишні села, селища, містечка, а не тільки в міста-супутники. Ці заходи слід включити у кошторис модернізації блоків, а також у кошториси будівництва нових блоків, передбачивши кошти на створення СЦТ від АЕС з охопленням усіх потенційних споживачів у радіусі 30 км. Магістральні лінії будувати за рахунок станції, а розподільчі мережі та підключення — коштом громад, комун, населення та бізнесу, що бажають підключитися.
Тим, хто не має таких джерел, варто замислитися вже сьогодні: як і чим забезпечити джерела тепла, чи можна замінити вугільні та газові котельні і в який період.
Потрібно опрацювати питання: наскільки вистачить газу до 2030 року для роботи газових котелень та ТЕЦ? Якою буде ціна газу, теплової та електричної енергії, і чи «потягнуть» її жителі, бізнес та бюджетні установи?
Чи є альтернативи із залученням біогенерації, ВДЕ, теплонасосних установок? Потрібно скласти та уточнити не лише «тепловий паспорт» міста чи району, а й план їх розвитку — дорожню карту. Зробити це у добровільному, випереджальному порядку, не чекаючи доручення уряду, як було з електроенергією.
Продумати можливості нової «теплофікації» — тепловими насосами, і одночасно просити уряд та державні електрогенеруючі корпорації про можливість укладання довгострокових контрактів на е/е для такої теплофікації. Місцевій владі, населенню та бізнесу варто проявити ініціативу з пошуку джерел європейської допомоги, наприклад, у тих самих країнах, де ці технології вже успішно розвиваються.
Опрацювати питання щодо можливості стандартизації вимог до нового житла та будівель у частині енергоефективності. Розглянути навіть обов'язковість встановлення СЕС на дахах малоповерхової забудови, надати рекомендації ОСББ щодо встановлення СЕС та теплонасосних систем. Звернутися до уряду та депутатів за підтримкою на нормативно-законодавчому рівні. Ці заходи дозволили б зменшити потреби у дорогому газі, заощадити вдень використання е/е з централізованої системи та спрямувати більше ресурсів на інші технології теплопостачання.
Допомогти у створенні та проявити себе новим інженерним компаніям, що займаються новими енергетичними технологіями. Опрацювати разом з ними на рівні міст та селищ вибір типу систем теплопостачання для багатоквартирних будинків, адміністративних споруд та приватних домоволодінь.
Одним словом, порятунок, відновлення та розвиток — у руках, силі, волі, ініціативі та активності самих регіонів, міст, селищ, сіл та громад.
