Блокада польсько-українського кордону для вантажного транспорту групою польських перевізників та політиків триває вже понад місяць. Незважаючи на кілька раундів польсько-українських переговорів, зняти її до цього часу не вдалось.
Спосіб дій блокувальників тим часом наводить на думку, що причиною блокади були не стільки плани забронювати для польських фірм частину ринку вантажних автоперевезень поміж Україною та ЄС, а політичні мотивації організаторів протесту.
Станом на 11 грудня в справі відбулись позитивні зрушення. Голова прикордонної громади Дорогуськ, на території якої знаходиться пропускний пункт Дорогуськ-Ягодин, відкликав дозвіл на блокаду на території громади. Натомість не ясно, які рішення приймуть інші прикордонні громади в Польщі. Окрім того, навіть за можливості швидкого розблокування кордону, на яку в Україні сподіваються в зв’язку із очікуваною появою нового уряду в Польщі, залишиться питання відшкодування збитків – щонайменше 400 мільйонів євро лише в Україні та впливу кризи на майбутнє транспортних перевезень між Україною та ЄС.
В блокуванні кордону бере участь лише частина польських вантажних перевізників – переважно зареєстрованих в прикордонних з Україною регіонах Польщі. Експерт з митного права Левко Прокіпчук ідентифікував близько 30 фірм, що беруть участь в блокаді.
Фронтменом акції блокування кордону є член польської відверто антиукраїнської та проросійської партії "Конфедерація" Рафал Меклер, який одночасно є власником транспортної компанії. Як багато інших транспортних компаній в північній частині прикордонного Люблінського воєводства, компанія Меклера працювала на білоруський та російський ринки до початку 2022 року.
На своєму профілі в твіттері Меклер прямо говорить, що українським перевізникам “прилетіло” через “недобори” перевізників, які раніше їздили до Росії та Білорусі.
“Раптом геополітична ситуація змінилась настільки, що частина перевізників, що працюють на схід до Білорусі, Росії чи Казахстану або Монголії, залишились без роботи (ембарго, санкції – не обговорюємо обгрунтованість, говоримо про факти). А потім виявляється, що Україна теж відпадає як напрямок роботи”, – писав Меклер на своєму профілі в твіттері на початку блокади.
Баланс не сходиться
На перший погляд вимоги блокувальників кордону були чисто економічними і зводились до гарантування польським фірмам мало не виключного права на вантажні перевезення між Польщею та Україною. Якщо всі вимоги блокувальників кордону були би виконані, вони б змогли в односторонньому порядку заробляти на перевезеннях до України всього польського експорту, а також контролювати ринок перевезень в ЄС експорту з України.
Вони, зокрема, вимагали повернути систему дозволів для українських фірм на поїздки в ЄС, заборонити реєструвати в Польщі транспортні компанії з капіталом з-поза ЄС, заморозити ліцензії компаній з капіталом з-поза ЄС, які були зареєстровані після початку повномасштабного вторгнення Росії до України.
Окрім того, в списку вимог є запровадження в Україні окремої черги для фур, які повертаються до Польщі без вантажу – вимога, яку виконали нещодавно, запровадивши таку чергу на одному із пропускних пунктів.
Серед звинувачень польських блокувальників на адресу українських конкурентів були заяви про те, що нібито потрапивши на територію ЄС українці масово займаються там каботажем – перевозять вантажі між пунктами в межах тієї самої країни (Польщі).
Ці звинувачення на прес-конференції 6 грудня спростував міністр інфраструктури Польщі Елвін Гажадур. Він заявив, що посилені перевірки вантажівок на українських номерах, які виконувала польська дорожна поліція, виявили лише поодинокі випадки порушень.
При цьому збільшення вантажного потоку через польську територію принесло помітні прибутки компаніям, зареєстрованим в Польщі.Газета "Дзеркало тижня" посилається на статистику із порталу Easymarkets, за даними якого доходи цих компаній від перевезень вантажів автомобільним транспортом до України за дев'ять місяців 2023 року становили 5,7 млрд дол., що на 2 млрд (або на 55%) більше, ніж за аналогічний період 2022-го, та на 77% більше, ніж 2021-го.
Політична згода
Не зважаючи на те, що блокада порушує право ЄС та зобов’язання Польщі в рамках міжнародних конвенцій (зокрема, Угоди про перевезення небезпечних вантажів, укладеної за ініціативи ООН в 1957 році), вона не могла б тривати так довго без неформальної згоди польського уряду. До того ж, блокада відбувається за згоди органів самоврядування прикордонних із Україною громад.
Польські ЗМІ блокування кордону для вантажних перевезень між Україною та ЄС називають “протестом польських перевізників”. Але побачене авторкою навколо прикордонного пропускного пункту в Медиці, а також повідомлення в соціальних мережах інших українців, які перетинали польсько-український кордон в листопаді та грудні, дає підстави вважати, що неринкову гру проти потенційних конкурентів ведуть власники великих фірм в змові із місцевими політиками та за невтручання або потурання центральної польської влади.
Весь час блокади безпосередньо біля пунктів пропуску знаходиться дуже невелика кількість залучених осіб. Вони, фактично, наглядають за тим, як блокаду виконує польська поліція, яка отримала наказ забезпечувати порядок біля кордону.
Цілком імовірно, економічні міркування були не єдиною мотивацією для блокувальників. Організатори блокади в такий спосіб “гальванізують” своїх прихильників в східних регіонах Польщі – місцях, де партія "Конфедерація" отримала найбільшу кількість голосів на жовтневих парламентських виборах – в підготовці до місцевих виборів, запланованих в Польщі на 2024 рік.
Прикметно, що той самий Меклер кілька днів тому в своєму твіттері написав, що може він та його колеги додадуть до списку вимог блокувальників вже чисто політичні вимоги, пов’язані з подіями на Волині (етнічні чистки під час Другої світової війни).
Що стосується східнопольських органів місцевого самоврядування, їх роль у блокаді також не варто недооцінювати. Саме вони видали дозволи на протест. І на думку правників Польсько-Української Торгової Палати (ПУТП), видавши та підтримуючи дозволи на протест, органи самоврядування порушили законодавство. В офіційній заяві ПУТП говорить:
“Організатори акцій, які блокують проїзд українських і польських перевізників, посилаються на конституційну свободу зібрань... Умови реалізації свободи зібрань викладені в Законі. Згідно з положеннями цього Закону, влада гміни (територіальної громади - "ЕнергоБізнес") зобов'язана заборонити зібрання в ситуації, коли, зокрема, зібрання може поставити під загрозу майно у великому розмірі. Хоча Законом не визначено це поняття, та збитки, яких зазнали перевізники, безумовно, досягли цієї межі. Тому, на нашу думку, зібрання, яке полягає у блокуванні проїзду вантажівок підприємців, є незаконним”, – ідеться в заяві ПУТП.
В ПУТП вважають, що перевізники, які зазнали втрат від блокади, мають висунути спільні вимоги про припинення блокади до прикордонних органів місцевого самоврядування. Перші кроки на цьому шляху вже були зроблені. 7 грудня адвокат Ярослав Романчук, Голова Асоціації Українського Бізнесу в Польщі та офіційний представник Асоціації Міжнародних Перевізників України передав письмову вимогу щодо припинення страйка на кордоні до місцевої ради прикордонної гміни Дорогуськ (населений пункт межує із Ягодином в Україні).
Позитивні зрушення не примусили на себе довго чекати.
11 грудня війт (голова) громади Дорогуськ Войчех Сава прийняв рішення про відкликання дозволу на протест біля кордону.
Коментуючи своє рішення для польських ЗМІ, Сава сказав, що організатори блокади порушили умови дозволу, зокрема не пропускаючи через кордон фури із небезпечними вантажами.
Він також повторив аргумент ПУТП про те, що протест спричинив значні збитки, даючи підстави думати, що вимога від 7 грудня була однією з причин відкликання дозволу на протест.
Брудна гра
Польські та українські спостерігачі за ситуацією на кордоні тепер вживають слово “люльки” на позначення вантажівок, зареєстрованих у Люблінському воєводстві, у місті Лукув, які стали ядром блокувальників на кордоні, і які також є начастішими щасливчиками, які перетинають польсько-український кордон із найменшими труднощами. Назва походить від літер LUL, із яких починаються реєстраційні номери автомобілів, зареєстрованих в Лукові.
Експерт із митного права Левко Прокіпчук на підставі інформації від Державної Митної Служби зробив висновок, що, окрім блокади машин на українських номерах, польські блокувальники кордонів підіграють “своїм”.
За даними митниці, які Прокіпчук отримав, звернувшись із запитом про доступ до інформації, за період із 7 по 26 листопада цього року частка автомобілів на польських номерах, які перетинали польсько-український кордон, зросла в кілька разів. Найбільша частка авто з іноземною реєстрацією проїхала через пункт Краківець-Корчова. Із 3768 вантажівок, 1313 – більше третини - були із реєстрацією з-поза України. Загалом, частка українських вантажівок, які перетинали кордон в листопаді, становила 80%. До блокади, за заявами польських перевізників, їх частка в транскордонних перевезеннях була від 10% до 5%.
Українські водії, що заблоковані в Польщі на підходах до кордону, почали вже ідентифікувати вантажівки із “козирними” номерами, які намагаються проїхати польсько-український кордон без черги і, викликавши польську поліцію, розвертати їх назад в початок черги. У відповідь на це Рафал Меклер в своєму твіттері жаліється на самоуправство українських водіїв і питає, чия це країна.
Сумнівні зрушення
Однією із своїх перемог польські блокувальники кордону назвали запуск окремої черги на виїзд з України для пустих фур на пропускному пункті Угринів-Долгобичів. Пропуск таких авто без реєстрації в системі Е-черга був однією з вимог протестувальників.
За словами віцеміністра інфраструктури України Сергія Деркача, українська сторона планувала цей рух іще до блокади, але пришвидшила рішення в її результаті. Натомість багаторічний аналітик справ на кордоні та адміністратор фейсбук-групи Granica/Кордон Томар Бартецький вважає, що ця “перемога” є сумнівною. У відеокоментарі на своєму профілі у фейсбуці Бартецький, який моніторить ситуацію на кордоні особисто, написав, що вже за добу після відкриття черги для пустих авто в ній стояло більше 600 фур.
Сергій Деркач, анонсуючи запуск черги, обіцяв, що пункт Угринів-Долгобичів за день пропускатиме до 100 фур. Проста арифметика свідчить, що стояти треба буде довгенько. За словами Бартецького, замість того, щоб стояти невідому кількість днів в живій черзі, польські водії масово реєструються в системі е-черга, лишають пусті машини на стоянках в Україні, а самі їдуть додому, чекають своєї черги там, і повертаються вже під своє “вікно” на пропускному пункті.
Більшість вимог польських блокувальників Україна задовольняти поки не збирається. На зустрічі міністрів транспорту країн ЄС, яка відбулась 4 лютого, польська сторона знову наполягала на запровадженні системи дозволів для українських транскордонних перевізників. Це вимога, з якою Україна не може погодитись.
Якщо до початку повномасштабного російського вторгнення понад 60% зовнішньої торгівлі товарами в Україні обслуговувалась через морські порти, від минулого року більшість фізичного обсягу зовнішньої торгівлі потрапляє до і з України через наземний кордон, а з цього обсягу більша частина іде через польсько-український кордон. Навіть частина вантажів, які раніше перевозились фурами через інші кордони, зараз має іти через кордон із Польщею. “Наприклад, фури, які раніше могли поїхати до країн Балтії через територію Білорусі, зараз мають їхати через Польщу”, – говорить Прокіпчук.
Українська корупція
Серед вимог з польського боку одну можна назвати обгрунтованою. Польські блокувальники вимагають скасувати запроваджену в Україні в квітні 2023 року систему е-черга. Ідея системи полягала в тому, щоб надати можливість водіям не стояти на кордоні в живій черзі, а під’їжджати до кордону вже в момент, коли надійде визначений системою час для їх перетину кордону. Натомість система – свідомо чи через недогляд - має технічні недоліки.
“Справа в тому, що в системі немає технічного блокування проїзду вантажівки через кордон, якщо вона не зареєстрована в е-черзі. Тобто, маючи відповідні контакти на пропускному пункті можна проїхати без черги”, – пояснює експерт із митного права Левко Прокіпчук.
Виникає питання, а що далі?
В Україні сподівання на розв’язання кризи пов’язують зі зміною влади в Польщі. Вже від цього тижня в Польщі очікують новий уряд на чолі з колишнім прем’єром та президентом Європейської Ради Дональдом Туском – запеклим опонентом ПіС.
Станом на 11 грудня один із заблокованих пропускних пунктів на польсько-українському кордоні може знову повернутись до нормального функціонування. Натомість ця новина поки не означає повного розв’язання кризи на кордоні. Поки розблокованим буде лише один пункт на кордоні в Польщі. Але тим часом словацькі перевізники знову оголосили про план поновити блокування кордону з Україною у себе. Тому криза на кордоні може продовжитись і в новому 2024 році, можливо в менш гострій формі.
Не зважаючи на всі труднощі, які Україні принесла блокада кордону з польського боку, станом на зараз серйозної альтернативи для польського транспортного коридору для України нема.
Румунія, яку частина українських компаній розглядають як альтернативний шлях, не зможе пропустити через свою територію порівнювану кількість вантажівок – через особливості рельєфу (більше половини території країни - це гори та пагорби помітної висоти) та пов’язану з цим слабшу систему автомобільних доріг.
Навіть за відміни блокади в Словаччині та Угорщині, транспортування їх територією означатиме необхідність перетинати вантажами Карпати, що теж не дуже зручно. Спроби перевезти частину вантажівок через кордон з Польщею залізничними платформами не розв’яжуть проблеми повністю, оскільки вже наявні лінії залізничного сполучення завантажені майже до максимуму. Єдиною серйозною альтернативою шляху через Польщу, таким чином, лишається розвиток або відвоювання водних шляхів сполучення – Чорним морем або через Дунай.
пс. Всі фото Катерини Прищепи. Медика, 28 листопада 2023.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ДАРІУШ ШИМЧИХА: «БЛОКАДА КОРДОНУ ВПЛИНЕ НА РОБОТУ ПІДПРИЄМСТВ В УСІЙ ЄВРОПІ ВКЛЮЧНО З ПОЛЬЩЕЮ»
