На сайті Укренерго зазначається, що НКРЕКП затвердила 16.06.2021 року Звіт з оцінки відповідності (достатності) генеруючих потужностей (мабуть, останній публічний Звіт), і наголошується, "що Документ сформовано на основі моделювання та аналізу декількох сценаріїв розвитку енергетики та економіки України і при цьому оновлюється щороку відповідно до Закону "Про ринок електричної енергії" та низки регуляторних актів" (стаття 19, п.3).
Одночасно вказується на те, що "реалізація рекомендацій Звіту залежить від спільних зусиль органів законодавчої та виконавчої влади, а також учасників ринку електроенергії та інвесторів".
З одного боку, Укренерго визнає, що воно не указ владі й учасникам енергоринку, проте, генераціям запропоновано "домашнє завдання" на 10 років, а владі (законодавчій та виконавчій) запропоновано жити й працювати дружно й разом з учасниками ринку над виконанням запропонованого Плану з виробництва е/е на найближчі 10 років. З іншого боку, якщо учасники не впораються чи не захочуть (а хто може їх примусити, окрім власників, особливо якщо це приватні власники?), якщо влада вередувати буде (тобто, для чого їй поради Укренерго, якщо "вони самі з вусами", а Укренерго у них у підпорядкуванні, "на посилках") та внесе нові регуляторні акти, то Укренерго... переробить Звіт та видасть новий, і так видаватиме по новому Звіту щороку...
Такий ось "perdu monocle" (дивна річ), якщо враховувати, що енергетика одна з найбільш фондомістких та інертних галузей (роками розробляють проєкти, іноді й десять років необхідно на їхню реалізацію), то напевно, така робота Укренерго нагадує "Сізіфову працю".
При цьому найімовірніше, що в планах своєї діяльності, у баченні розвитку енергосистеми, передавання е/е і диспетчеризації, Укренерго дотримується і керується своїм, саме цим планом. А інакше навіщо він? Адже і Закон вимагає його наявності, і відповідальним за нього за Законом є, нібито, Укренерго. Щоправда, в Законі не вказано, хто і як повинен/не повинен виконувати 10-річні плани зі Звітів, що мають щороку видавати Укренерго і затверджувати НКРЕКП...
І не зовсім зрозуміло, з якого боку тут профільне міністерство, що відповідає за проведення енергетичної політики в країні, саме за своєчасність пропозиції нормативно-правових, регуляторних актів, як ЦОВВ, у сфері якого перебуває і Укренерго, і можуть перебувати й інші державні енергетичні компанії, періодично змінюючи куратора.
У повідомленні Укренерго зазначено, що в 2020 році частка ВДЕ у виробленні е/е збільшилася вдвічі проти попереднього року (з 3,5% до 7,4%), далі обіцяли поміркованість у зростанні й у 2031 році – приріст тільки на 2,4%.
Згідно з Планом 2021-2031, за 10 років вугільні станції мали б знизити виробництво е/е лише на 12% (або 1,2% на рік).
Для підвищення гнучкості такого сценарію необхідно було б побудувати й увести 1 ГВт високоманеврових потужностей (мабуть, пікери типу газопоршневих станцій з розворотом роботи за 15 хвилин і діапазоном регулювання щонайменше 80% від встановленої потужності) та ще забезпечити прирост іншою маневровою генерацією (на газі та/або біогазі 2 ГВт), плюс інсталювати 0,5 ГВт акумулюючих систем (energy storage).
Для реалізації цільового сценарію від Укренерго необхідна в постійній доступності потужність ТЕС щонайменше 12 ГВт для балансування енергосистеми, що слід забезпечити шляхом реконструкції вугільних станцій і проведення на них заходів зі зниження шкідливих викидів, або нове будівництво ТЕС на 1,5 ГВт напівпікової потужності.
Для зростання базової потужності нічого особливо не запропоновано, вводів нових блоків АЕС у 20-х роках Планом не передбачалося, від слова "зовсім".
Начебто, з підвищення гнучкості і слід починати третє десятиріччя століття.
При цьому наголошується, що якщо запропонований План не став би негайно реалізовуватися (мабуть, ідеться насамперед про пікери та стейджери), то "за результатами оцінювання за базовим сценарієм уже в 2025 році виникла б проблема недостатності генеруючих потужностей".
Тому Укренерго ще тоді передало Міненерго технічні вимоги на будівництво 0,5 ГВт високоманеврової генерації, і в Плані розвитку системи передачі на 10-річний період визначило обсяги та місця їх приєднання для високоманеврової генерації та систем накопичення енергії.
Прогнозний баланс Укренерго
Згідно з Планом:
- зростання виробництва е/е з 156 млрд кВт-год у 2021 році до 169 млрд кВт-год у 2031 році (+13 млрд кВт-год або 8,4% за 10 років, або 0,8% на рік – доволі скромно, особливо, якщо враховувати, що в 2011 році близько 200 млрд кВт-год е/е було вироблено в країні), у тому числі:-зростання виробництва е/е на АЕС із 83 млрд кВт-год (Кіум - 67%) в 2021 році до 89 млрд кВт-год (Кіум – 76%), тобто лише на 6 млрд кВт-год (+7% за 10 років, або 0,7% на рік у середньому) і без введення нових блоків АЕС найближчим десятиліттям (щоправда, у 2011 році АЕС (10 років тому) мали виробіток понад 90 млрд кВт-год);
- зростання виробництва е/е ВДЕ з 11,7 млрд кВт-год у 2021 році до 21,4 млрд кВт-год (+9,7 млрд кВт-год за 10 років), з яких СЕС – зростання виробітку з 7,2 млрд кВт-год до 9 млрд кВт-год (+1,8 млрд кВт-год за 10 років); ВЕС – зростання з 4 млрд кВт-год до 10,4 млрд кВт-год (+6,4 млрд кВт-год за 10 років);
- зниження виробітку теплової генерації з 53,8 млрд кВт-год у 2021 році до 49,3 млрд кВт-год у 2031 році (-4,5 млрд кВт-год за 10 років);
- зростання споживання е/е в насосному режимі ГАЕС з 2,2 млрд кВт-год у 2021 році до 3,6 млрд кВт-год у 2031 році;
- введення і виробництво електроенергії високоманевровими генераціями до 2023 року – 0,2 млрд кВт-год, до 2031 року – 0,1 млрд кВт-год, що дало би змогу збалансувати роботу ВДЕ і зменшити їхні обмеження з 0,5 млрд кВт-год, що очікувалося у 2022 році, до нуля у 3037 році і надалі;
- нетто-експорт мав залишатися всі 10 років на рівні 3 млрд кВт-год.
Начебто, План з виробництва та участі у виробництві е/е різних генерацій на 10 років (2021 - 2031 роки) був досить скромним, поміркованим як в прагненнях нарощування виробництва е/е для економіки країни, так і в темпах зниження виробітку "брудної" генерації від вугільних ТЕС; і не з тим приростом СЕС, що був продемонстрований у 2019-2020 роках.
І знову було закладено випереджальне зростання ВЕС над СЕС, як раніше пропонувало і наполягало Укренерго наприкінці 10-х років і на початку 20-х, але саме ж і зірвало той План, видавши більше дозволів на підключення СЕС, ніж ВЕС. Причинами останнього, очевидно, були багаторазово випереджаючі заявки "інвесторів" на розбудову саме СЕС, що демонстрували стрімкий прогрес і падіння цін на фотопанелі - це обіцяло інвесторам отримувати кудибільші прибутки від власників, вкладаючи кошти в цю генерацію, для якої законодавцем був встановлений неадекватний, кратно завищений "зелений тариф" проти цін аукціонів СЕС, що проводилися в усьому світі. А Уряд та Міненерго не стали проводити цінові квотні аукціони, як це дозволялося вітчизняним законом до проведення з 2018 року. При цьому, як з'ясувалося, законодавчих прав на заборону видачі дозволів до підключень СЕС в Укренерго і не було, хіба що рекомендаційні з посиланнями на свої ж плани...
З 2022 року згідно з нормами Закону передбачалось чергове зниження "зеленого тарифу", що, напевно, робило не таким цікавим розвиток СЕС, та й ВЕС теж. З іншого боку, зростання цін для кінцевих споживачів, що несли ВДЕ, могло істотно стримувати розвиток вітчизняної економіки, вітчизняних підприємств, що звикли до цього фактору конкурентної переваги, особливо у великих енергоємних абонентів, яких у країні було близько двох сотень (з річним споживанням від 70 млн кВт-год) проти пів мільйона непобутових споживачів (менш як 0,05%), які мали частку у непобутовому секторі на рівні 35%. Ще з якогось боку цей План був максимально зручний Укренерго і з точки зору регулювання, управління процесами балансування вироблення "зеленої" примхливої енергії... Але далеко не факт, що такий План став би виконуватися іншими учасниками, насамперед самими ВДЕ, в яких "вогонь в очах горить", і дотепер "жага" та "руки сверблять" попрацювати і видати "на-гора" більше дорогої е/е (або не видати, але обов'язково отримати більшу оплату за потенційно можливу до видачі) – дорогої для гаманця споживачів, на яких влада (законодавча і виконавча) переклала тягар фінансового навантаження прискореного енергопереходу, за наявності профіциту традиційних потужностей і відмовляючи, саботуючи розвиток атомної генерації.
Виглядає План куди як скромно в порівнянні з презентаціями розвитку енергетики в Лугано і Лондоні стосовно ЕСУ-2050.
У Плані 2021-2031 не передбачалося введення нових атомних блоків, незважаючи на наявність двох недобудованих блоків ХАЕС з облаштованим майданчиком і готовою інфраструктурою, незважаючи на Укази Президента 837/2019 (2019 рік) в частині розвитку енергетики, 406/2020 (2020 рік) про добудову ХАЕС-3,4, не дивлячись на Енергостратегії, що були затверджені раніше всіма Урядами, починаючи з Уряду Єханурова та першої Стратегії Єханурова-Плачкова та закінчуючи Урядом Гройсмана та четвертою Стратегією за рахунком за 10-15 років...
З розвитком ВДЕ прискореними введеннями, насамперед СЕС, у довоєнний період (кінця 10-х - початку 20-х) у країні відзначався "вугільно-зелений парадокс", коли зростав виробіток СЕС і не знижувався, і навіть зростав, виробіток вугільних станцій, зокрема й через маневровість останніх, якої не вистачало в енергосистемі від традиційних ГЕС.
При цьому "видавлювалася" з ринку дешева атомна е/е і не зменшувалися викиди СО2. З огляду на те, що вугілля в країні дороге, і е/е ВДЕ теж, було спровоковано ескалацію цін на е/е – "спалювання" конкурентного фактора економіки, гальмування зростання попиту на е/е в економіці України. Тобто, заявлені цілі щодо зниження викидів не дуже то досягалися, а ось ціна е/е істотно зростала.
Проте, План був зручний розробнику (Укренерго) та влаштовував НКРЕКП. Війна внесла корективи жорстокі, великі таємниці й секрети, а з ними, можливо, і хаос, втрату управління і певної керованості в енергетиці, втрати від прямих атак противника, реальні масштаби яких знає тільки вузьке коло уповноважених це знати.
Звіти відповідності (достатності) генерацій продовжують розроблятися Укренерго щороку, як того й вимагає Закон і, напевно, щороку готується черговий План виробництва е/е зі своїми міксами генерацій на наступні десять років...
Звіти продовжують розглядатися НКРЕКП і видаватися щорічні Постанови про їхнє затвердження регулятором та обов'язкову публікацію розробником у п'ятиденний термін... після завершення Воєнного стану.
В цей самий час розробляються профільним міністерством і затверджуються КМУ Енергетична Стратегія України – 2050 і Стратегія розподіленої генерації – 2035.
У 2023 році була затверджена Урядом Енергетична Стратегія України – 2050 на зміну ЕСУ-2035 розробки КМУ каденції Гройсмана, яка хронічно не виконувалася.
ЕСУ-2050 засекречена для ворога і громадськості, але на неї посилаються Міненерго і великі енергетичні державні корпорації у своїх планах розвитку, у своїх рішеннях і тоді... коли їм зручно.
Наприкінці минулого року, на початку ОЗП 2023/2024 був яскравий виступ яскравого керівника Укренерго зі звітом про дійсно героїчну працю колективу з відновлення системи передачі е/е високої напруги. Прозвучали і програмні заяви, зокрема про захист ліній та підстанцій, три бар'єри захисту.
На початку 2024 року з'явилася в ЗМІ уточнена інформація про потребу в нових генераціях, що пропонує Укренерго:
Повідомлення Видання "Українська енергетика": Фахівці НЕК "Укренерго" вважають, що для подальшого розвитку вітчизняної енергосистеми країні потрібні понад 10 ГВт нових потужностей.
За інформацією пресслужби оператора систем передачі, такий обсяг необхідного виробництва електроенергії зафіксовано у Звіті з оцінки достатності генеруючих потужностей.
Зокрема, моделювання фахівцями Укренерго подальшого розвитку енергосистеми показало, що, крім майже 8 ГВт вітрової та сонячної генерації, система потребуватиме високоманеврових потужностей для балансування – до 1,5 ГВт газових пікерів, до 1,5 ГВт теплових електростанцій на біопаливі, а також 1 ГВт систем накопичення енергії.
"Більшість цих потужностей мають бути розосередженими по країні та меншими за масштабом, щоб мінімізувати вразливість інфраструктури до атак безпілотників або ракет", – розповів голова правління НЕК "Укренерго" Володимир Кудрицький в інтерв'ю Аурі Сабадус, яка висвітлює питання енергетики у Східній Європі, Туреччині та Україні для авторитетного міжнародного ресурсу Independent Commodity Intelligence Services (ICIS).
За його словами, Україна може побудувати нові енергетичні потужності та приєднатися до європейського ринку електроенергії менше ніж за 10 років. Для цього потрібні відповідні ринкові та регуляторні умови.
"Інвестиціям заважає не війна, а здебільшого регулювання. Ми не повинні зволікати з діяльністю через війну. Через це ми повинні діяти", – наголосив Володимир Кудрицький.
Він уточнив, що інвестиції в нові потужності потрібні українській енергосистемі не тільки для підтримки курсу "зеленого" переходу, а й для заміщення електростанцій, які були пошкоджені внаслідок російських масованих атак.
Як повідомляла "Українська енергетика", раніше Укренерго оцінювало потреби генерації в інвестиціях в $15,1 млрд на наступні 5-10 років для того, щоб убезпечити українські енергооб'єкти від масованих ракетних обстрілів.
Станом на кінець попереднього осінньо-зимового періоду, за оцінками Міністерства енергетики, українська енергосистема внаслідок руйнувань та окупації тимчасово втратила потужності:
44% - атомної генерації,
78% - ТЕС,
66% – блочних ТЕЦ,
12% – ГЕС,
75% – вітрової генерації
і понад 20% – сонячної.
Розроблена у 2023 році Енергетична стратегія України до 2050 року передбачає $383 млрд інвестицій у побудову нових енергогенеруючих потужностей.
При цьому вважається, що Україна має потенціал до 2050 року наростити потужності:
вітрової генерації – до 140 ГВт,
сонячної – до 94 ГВт,
накопичувачів енергії (energy storage) – до 38 ГВт,
атомної генерації – до 30 ГВт,
ТЕЦ та біоенергетичних потужностей – до 18 ГВт,
гідрогенерації – до 9 ГВт.
"Українська енергетика" прямим текстом показала, що є "дві великі різниці".
Одним документом пропонується швидко побудувати переривчасту і до неї балансуючу генерації, які, по суті, несуть резервну функцію і навряд чи дадуть змогу суттєво підвищити базове навантаження, а за його недостатності існує можливість збереження перерви в енергозабезпеченні і невисокої якості. Побудувати, начебто, недорого за 15-10 млрд у.о. і силами приватних компаній, які візьмуть кредити і позики у банках і зажадають умов швидкого повернення коштів, тобто високих цін на балансуючі послуги та е/е нової децентралізованої генерації.
Іншим документом (формально вищого рівня, але також не законодавчого, що зобов'язує) пропонується будувати скрізь і завжди, і багато, або... не будувати, якщо грошей немає на всі забаганки "астрономічних" розмірів за нинішніх часів. Але, якщо будувати, то за тими напрямками, на які вкаже... Міністерство.
При цьому, Міністерство нічого не обіцяє, зокрема відповідати за невиконання конкретних планів і завдань майбутнього року, п'яти-десяти наступних років, оскільки до Звітів відповідності (достатності) генерацій не має відношення.
