Наш старый сайт

Внутрішньодержавне фінансування декарбонізації: як мобілізувати потенціал

Внутрішньодержавне фінансування декарбонізації: як мобілізувати потенціал

№04 (1248) от 25.01.202228.01.2022

Реалістичність та результативність національного планування, необхідність якого безперечна у досягненні цілей декарбонізації в установлені терміни (до 2030 та 2050 рр.), має гуртуватися на змішаному фінансуванні (blended finance) та Інтегрованій національній системі фінансування з розподілом інвестиційних ризиків. "Зелений" курс із досягненням кліматичної нейтральності, зокрема в енергетиці, висуває значні вимоги як до світового капіталу, так і державних бюджетів. Останні можуть бути значним стимулюючим фактором для розширеного та ефективного зовнішнього фінансування, а також розблокування та акумулювання приватних інвестицій.

ПОГЛЯДИ

Україна, як і інші країни, що розвиваються, стикається із відпливом капіталу, спричиненого глобальними ризиками через невизначеність впливу COVID-19 та кампанією боротьби проти змін клімату, які потребують державного фінансування поряд з іншими стимулами (гарантії, пов'язані з політичним ризиком; "зелені" податки; податкові пільги). Для приватних вкладень в пріоритети національного розвитку це має важливе значення у протидіянні зменшенню інвестицій з різних джерел та збільшить вірогідність успіху в міжнародній конкуренції за пільгові наднизькі процентні ставки та гранти, технічну допомогу.

Адіс-Абебською програмою, що прийнята Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 27.07.15 р., підкреслено, що "кожна країна несе основну відповідальність за свою власну економіку та соціальний розвиток" (п.9) і "мобілізація й ефективне використання внутрішніх ресурсів… є центральними" (п.20).

Для України загальні рамки надання державної допомоги на охорону навколишнього середовища визначено у статті 262 Угоди про асоціацію з ЄС та статті 6 Закону від 1.07.14 р. "Про державну допомогу суб’єктам господарювання". Водночас ЄК офіційно вже 28.06.14 р. опублікувала конкретні критерії держдопомоги на охорону довкілля і енергетику 2014-2020 рр., які частково відображено у відповідній постанові Кабміну №1060 лише 11.10.21 р. і є недостатніми (без державної цільової програми) для об’єктивного співфінансування проектів.

Змішане фінансування із зовнішніх і внутрішніх джерел потребує синхронізації пріоритетних напрямків та встановлених механізмів. 21.12.21 р. ЄК оновлено на заміну попереднього "Керівництво щодо державної допомоги для клімату, охорони навколишнього середовища та енергетики" за всіма додатковими напрямками Європейського "зеленого" курсу та уточненнями механізмів, що включає скорочення та видалення викидів парникових газів, у тому числі шляхом підтримки відновлюваної енергії та енергоефективності; покращення енергетичних та екологічних характеристик будівель, придбання та оренду екологічно чистих транспортних засобів і чистого мобільного сервісного обладнання, а також їх модернізацію ; розгортання інфраструктури підзарядки або заправки для чистих транспортних засобів; ефективне використання ресурсів та перехід до циклічної економіки. Окрім того, включає запобігання або зменшення забруднення, крім викидів парникових газів; впровадження рішень для адаптації до зміни клімату та пом'якшення його наслідків; зниження податків; закриття електростанцій, що використовують вугілля, торф або горючі сланці, а також підприємств із видобутку вугілля, торфу або горючих сланців тощо.

Розбудова із потенціалом всебічної міжнародної підтримки українського "зеленого" курсу, що визначений одним із ключових пріоритетів держави, не може тривало очікувати оновлення постанови Кабміну № 1060 від 11.10.21 р. і головне — створення джерел компенсації дефіциту державного і місцевих бюджетів на відповідні видатки.

Підвищення розміру та ефективне використання податків на викиди вуглецю (ПВВ) може забезпечити значний внесок у мобілізацію внутрішніх ресурсів, збільшення державних доходів і зменшення необхідності зовнішніх державних запозичень. Це випливає з одностайних незалежних висновків ОЕСР, Світового банку (СБ), МВФ та аналітичних центрів при урядах держав-членів ОЕСР.

ПВВ, як один із механізмів ціноутворення на вуглець, — є простішим за висновками СБ інструментом, ніж система торгівлі викидами, для промислових суб’єктів без навичок активної участі на світових ринках та дешевшим в адмініструванні урядами країн, що розвиваються, а також є оптимальним при поєднанні з "зеленими" облігаціями. За підрахунками ООН, опублікованими у звіті за 2021 р. щодо фінансування сталого розвитку, ПВВ становлять 53% доходів від ціноутворення на вуглець, з яких 2/3 надходять в країнах-членах ЄС і в основному спрямовуються в загальний бюджет або резервуються для конкретних екологічних або більш широких проектів розвитку. На додаток, наближення кількісної ціни на вуглець до рівня ЄС дозволить залишити відповідні податки в Україні, не сплачувати в бюджет ЄС за Carbon Border Adjustment Mechanism вже з 2023 р., нейтралізувати бар'єри для зростання експорту і, як наслідок, запобігти скороченню валютних надходжень.

Рецепти відомі, залишилось їх впровадити.

Оксана МОРОЗ,
кандидат фізико-математических наук,
в 2003-2020 рр. співробітник Міністерства енергетики України