— Пане Юрію, традиційне підсумкове питання: що, на Вашу думку, стало найважливішим в українській енергетиці у 2025 році? Ваш особистий дайджест.
— Відверто кажучи, рік був доволі схожим на останні воєнні роки: є успіхи, є невдачі, проте головним чинником є героїчна робота людей. Але майже всі результати роботи, на жаль, нівелюються масованими ворожими атаками впродовж останніх місяців та їхніми наслідками.
Головне — ми успішно провели повноцінну ремонтну кампанію по всіх енергетичних підприємствах. Водночас пік ремонтної кампанії «Енергоатома» цього літа споживач практично не помітив. У 2024-му в липні були суттєві обмеження, а цього літа — ні. Найкраща оцінка роботи енергетиків: коли про нас не згадують. Значить, усе працює, як годинник. Людей привчили до високого рівня якості послуг, і коли починаються проблеми, викликані війною, відразу відчувається контраст в інформпросторі. З минулого літа енергетикам вдалося повернути в роботу більше 3,5 ГВт генеруючих потужностей. Люди вкотре довели, що саме в них наша сила і головний актив. Персонал енергокомпаній продемонстрував дива відновлення після обстрілів, адже обладнання електростанцій та підстанцій часто знищується вщент, але люди все одно повертають об’єкти в роботу! Це вже не просто професіоналізм — це героїзм!
НЕК «Укренерго» успішно завершила технічні перемовини і перейшла на динамічний порядок визначення граничних величин допустимих міждержавних перетоків. Це створило нам певну подушку безпеки, особливо з урахуванням технічного стану більшості вітчизняних електростанцій, які зазнали значних ушкоджень весною минулого року.
Цьогоріч «Укренерго» сформувало один з найбільших за останні роки аварійних запасів обладнання для прискорення відновлювальних робіт, адже ми очікували посилення масованих обстрілів енергосистеми в холодний період цього року. Водночас варто зауважити, що і темпи нищення обладнання цього року найвищі.
Якби не постійні атаки на об’єкти енергосистеми, взимку ми були б з електроенергією 24/7.
— А як щодо захисту працівників і об’єктів?
— Ви праві. Останнім часом, особливо в прифронтових регіонах, атаки на ремонтні бригади набули системного характеру. Тому сьогодні доводиться зважати і на безпековий фактор для працівників під час ремонтів. На жаль, в цьому році не вдалося уникнути втрат — є загиблі колеги і серед працівників місцевих розподільчих компаній, і працівників НЕК «Укренерго» та генеруючих компаній. Щирі співчуття рідним і близьким загиблих.
Не можна не згадати ситуацію з захисними спорудами на об’єктах «Укренерго» та інших компаній. Давайте відразу розділимо питання їх ціноутворення і функціональної доцільності. Щодо ціноутворення – є спеціальні органи, які зрештою нададуть цьому оцінку, а от щодо доцільності – на моє тверде переконання, ці споруди абсолютно необхідні. Я зараз кажу про антишахедний захист, або так званий захист другого рівня. Не хочу реагувати на заяви деяких народних депутатів, зазначу лиш, що на практиці в багатьох випадках саме ці споруди дозволяють рятувати підстанції від повного знищення і, незважаючи на надзвичайно важкі умови, продовжувати енергозабезпечення, зокрема прифронтових регіонів.
Давайте проведу паралель. Коли по житловому будинку влучає дрон чи ракета — усі розуміють, чому він зазнав таких ушкоджень. Ніхто не питає, чому його не захистили. І всі розуміють, чому рятувальна операція (не відбудова!!!) часом триває кілька діб. А коли на підстанцію прилітає кілька десятків дронів, а часом ще й кілька ракет — виникає нерозуміння причин знеструмлення споживачів. Захисні споруди — це останній ешелон оборони. Вони не можуть захистити весь об’єкт, а лише його найбільш критичні елементи. Наявність захищених критичних елементів дозволяє суттєво пришвидшити відновлювальні роботи! Але це працювало, коли долітало 2-3…5 дронів – це був один обсяг відновлювальних робіт і його виконували від кількох годин до 2-3 діб, проте коли долітає кілька десятків дронів на один об’єкт (а такі випадки останнім часом, на жаль, не поодинокі), обсяг відновлення близький до будівництва нового об’єкта і виконати його швидко неможливо. Тому задача військових сьогодні - посилити активний протиповітряний захист, знизити кількість засобів ураження, які досягають мети, та створити передумови, коли швидкість відновлення енергетиками буде вищою, ніж швидкість знищення чи пошкодження обладнання ворогом... Десь так виглядає формула війни… І сьогодні це наші реалії.
— А що найбільше затьмарило рік?
— Найболючіше питання для мене - це історія з технічним дефолтом «Укренерго». Щоправда її початок – осінь минулого року, проте після призначення нового складу наглядової ради в кінці 2024 року з’явились передумови для виходу з дефолту. І власне все до того йшло. За перші три місяці 2025 року менеджмент компанії і наглядова рада виконали хорошу роботу, і на середину квітня досягли згоди з кредиторами щодо реструктуризації «зелених» єврооблігацій. Всі умови були погоджені, опубліковані на сайті Лондонської біржі, лишалося у визначений день – 10 липня - фізично здійснити транзакції. І за трохи більше, ніж 2 тижні до цього дедлайну, Міністерство енергетики внесло зміни до Статуту компанії без погодження з зовнішніми кредиторами, що призвело до анулювання домовленостей з кредиторами і зупинки процесу реструктуризації.
Компанія досі перебуває в технічному дефолті з неясними перспективами виходу з нього.
Це перекреслило пів року роботи менеджменту і заблокувало можливість отримання фінансування від МФО саме тоді, коли воно могло допомогти в підготовці до зими не лише НЕК, а й інших учасників ринку, адже нагадаю, що значна частина залучених коштів спрямовувалася на погашення боргів компанії перед генеруючими компаніями.
— Яка, на Ваш погляд, головна мета ворога зараз?
— Цього року стало очевидно: головна мета — повне знищення об’єктів критичної інфраструктури країни. Під час останніх масованих обстрілів енергетики Київщини (трьох за листопад-грудень) було багато локальних пошкоджень мереж, але завдячуючи нашим силам ППО енергетики впродовж 1,5-2 діб змогли ліквідувати більшість пошкоджень і відновити постачання електроенергії, тепла і води. А зараз я хотів би, щоб наші читачі пригадали, яку кількість дронів, крилатих і балістичних ракет ворог задіяв під час цих атак! І це все летіло на якихось півтора десятка об’єктів!
— Ви згадали останні три масовані атаки. Наскільки серйозними були пошкодження цього разу?
— Пошкоджень було дуже багато, але переважно «середньої тяжкості»: перебиті проводи ЛЕП, пошкоджено комутаційне обладнання розподільчих пристроїв підстанцій, причому не лише магістральних, а й розподільчих, теплотрас тощо. Але критичне обладнання станцій і підстанцій вціліло, що дозволило менш ніж за дві доби відновити надання всіх комунальних послуг. Останні три атаки показали: коли вдається мінімізувати кількість засобів ураження, що «долітають» до об’єктів енергетики, ми відновлюємося доволі швидко. Я не сумніваюся: енергетики, як і в минулі роки, вийдуть переможцями у війні людей з ракетами і дронами. Але їм треба допомога – необхідно знизити кількість засобів ураження ворога, які досягають мети.
— Тобто мета ворога - це повне знищення?
— Саме так. У 2025-му це вже стало очевидним: мета росіян не пошкодження, а саме повне знищення енергетичної інфраструктури з метою геноциду українського народу. Військової мети такі дії точно не мають. Про це свідчить зміна тактики ворога і кількість ракет та дронів, які застосовує ворог на один об’єкт. Відновлення чи ремонт після таких атак часто неможливі – необхідно по суті нове будівництво, а це значно дорожче і довше. Тому наша стратегія на 2026 рік має будуватися виходячи з цього розуміння.
— Переходимо далі: що робити в 2026-му? Перше й найболючіше — технічний дефолт «Укренерго». Як з нього виходити?
— Технічний дефолт уже коштував нам втрати можливості залучати зовнішнє фінансування. Коли об’єкти знищуються десятками за ніч, власних грошей в учасників ринку катастрофічно не вистачає. Без зовнішнього фінансування нам не впоратись. Те саме стосується, наприклад, проєктів будівництва фізичного захисту. Все, що побудувала НЕК на сьогоднішній день - це донорські кошти. Частково грантові, частково кредитні. Адже річна вартість цієї програми (є кілька черг будівництва) більш ніж вчетверо перевищує всю інвестиційну програму компанії, що фінансується з тарифу.
На момент відкликання Міністерством енергетики мене з наглядової ради в кінці вересня перспективи виходу з дефолту до кінця поточного року виглядали примарними.
— Про які гроші йдеться?
— З 2022-го по вересень 2024-го «Укренерго» залучило рекордні 1,6 млрд євро зовнішнього фінансування. У 2025-му внаслідок дефолту — практично нуль. Як наслідок, капіталоємні проєкти, зокрема будівництво захисних споруд, великі лінійні проєкти, пригальмувались. Борги на ринку, зокрема балансуючому, продовжують зростати без ясних перспектив їх погашення.
За цих обставин виходом з ситуації буде виконання урядом задекларованих перед МФО зобов’язань, зокрема виключення контраверсійних положень зі Статуту «Укренерго» та повернення повноваження незалежним членам наглядової ради, а також завершення оновлення наглядових рад та проведення прозорих конкурсів на керівників в ключових компаніях енергосектору, зокрема НАК «Нафтогаз», НАЕК «Енергоатом», ТОВ ОГТСУ, ПрАТ «Укргідроенерго» тощо). Нам необхідно повернути довіру, розблокувати переговори з кредиторами і створити передумови для залучення зовнішнього фінансування.
— Якщо коротко, що саме треба «відкрутити назад»?
— Повернути право прийняття рішень, в т.ч. призначення/звільнення керівника компанії, простою більшістю голосів членів наглядової ради. Припинити практику прийняття рішень, що обмежують права наглядової ради через включення таких положень у вторинні документи, наприклад Кодекс корпоративного управління. У випадку з НЕК «Укренерго» такі зміни були спрямовані, зокрема, і на обмеження ролі незалежних членів наглядової ради. Без відновлення довіри жоден міжнародний донор чи банк не дасть ні цента. І це не примха — це спосіб захисту діяльності компанії від політичного втручання, яке, до речі, суперечить законам України і Статуту компанії.
— Чи реально завершити другий рівень захисту без зовнішніх грошей?
— Ні. Інвестпрограма «Укренерго» на 2025-й - трохи більше 2 млрд грн. Бюджет будівництва захисних споруд перших двох черг — близько 10 млрд грн. Тарифом такі витрати фінансувати недоцільно – навіть якщо, скажімо, підняти тариф на передачу на 10…12 копійок, гроші збиратимуться цілий рік (та й то не факт, що в повному обсязі), а фінансування таких робіт необхідно здійснювати суттєво швидше, частково через авансування.
— Які ще ключові виклики бачите на 2026 рік?
— Продовжую вважати, що ключове у період війни – це забезпечення виживання галузі, а значить і країни. Ніяких чарівних рецептів в мене немає – необхідне виконання виключно комплексу заходів, спрямованих на досягнення цієї мети.
Перше: будівництво децентралізованої генерації та систем накопичення енергії. Без цього ми залишимося вразливими до ударів по великих об’єктах. Для цього, серед іншого, вважаю необхідно розблокувати та завершити конкурсну процедуру на нову генеруючу потужність. До речі, Міненерго і уряд вже працюють над рішенням. Це дозволить завершити не лише цю конкретну процедуру, а й ініціювати наступні, доцільність в яких є очевидною. Вважаю, що будувати такі об’єкти необхідно разом з другим рівнем антишахедного захисту. Кількість дронів, які застосовує ворог для атаки на нашу інфраструктуру, дозволяє йому включати навіть відносно невеликі станції в перелік потенційних цілей.
Друге: продовження програми будівництва фізичного захисту другого рівня для критичних елементів ОКІ. Припускаю, що необхідно розглянути необхідність будівництва для деяких об’єктів і захист третього рівня – з захистом від ракет.
Третє: посилення активного захисту ППО для об’єктів критичної інфраструктури.
Четверте: відновлення передумов для залучення міжнародної підтримки та фінансування закупівель аварійного запасу матеріалів, обладнання та робіт з відновлення.
— Повертаючись до ППО над енергетикою. Чи реально суттєво покращити активний захист у 2026-му?
— СБУ та ЗСУ вже показали, що здатні на стратегічні операції найвищого рівня — достатньо згадати останні удари по російській інфраструктурі чи операцію “Павутина”. Тому переконаний, що така задача вже поставлена. Вкотре зазначу лиш, що об’єкти критичної інфраструктури потребують посилення активного захисту. Без цього ми будемо продовжувати боротись з наслідками замість того, щоб не допускати їх появи.
— Чи можна вже зараз позбутися графіків відключень?
— Поки що — ні. Енергетики роблять максимум, але навіть героїчна праця має фізичні межі. Графіки — це не примха, це наслідок втрати 50-60 % генерації та магістральних мереж. Ситуація покращиться лише тоді, коли темп відновлення та будівництва нової генерації перевищуватимуть темпи руйнувань.
— А як із критичною інфраструктурою та «світлом для кумів»? Постанова Кабміну про перелік об’єктів, яким не вимикають світло, спрацювала?
— Минула постанова уряду, що регламентувала порядок включення в перелік об’єктів, до яких не застосовуються планові відключення, насправді була доволі адекватна: чіткі критерії критичності, виключення об’єктів з договірною потужністю менше 100 кВт тощо… Я певен, що проблема не в редакції постанови, а в тому, як її виконали на місцях. Адже не секрет, що саме на етапі формування таких переліків і виникають найбільші зловживання. Треба розуміти, що, як правило, один критичний об’єкт з пріоритетним живленням тягне за собою ще 5-20, іноді більше споживачів, які «за компанію» також мають постійне живлення, бо відокремити таких споживачів від «критичного» часто технічно неможливо.
Результат зрозумілий: у когось світла немає по 8-12 годин, а в сусідньому кварталі — є 24/7, і часто це не про лікарню чи водоканал, а торговий центр, житлові будинки через дорогу, чи взагалі бізнес «серйозної» людини. Це породжує колосальний негатив у суспільстві.
Ми ж усі знаємо, як працює «кумівство» і як менталітет часто бере гору над совістю і законом. Саме тому потрібен жорсткий аудит таких списків і реальна відповідальність за зловживання при їх формуванні на місцевому рівні. Як на мене, громади мають відігравати більш активну роль в цьому питанні. Інакше ми втратимо довіру людей, а це гірше за будь-які графіки.
— І останнє питання перед завершенням: незалежні наглядові ради в держкомпаніях — це надовго? Після війни їх можна буде прибрати?
— Коли суспільство стане по-справжньому дорослим, а політичний вплив на компанії зникне — можна буде переглянути ці норми. Але на сьогодні — це вимога донорів і кредиторів: Світового банк,у ЄБРР, ЄІБ, ЄС. Поки ми залежні від зовнішнього фінансування, донори матимуть право вимагати запобіжники від «ручного управління» компаніями, які залучають таке фінансування.
І це не викликано війною. Це швидше вимога перехідного періоду. Коли ми вступимо до ЄС, а значить будемо відповідати ряду критеріїв для такого вступу, в т.ч. в частині гармонізації законодавства з європейським, забезпечення низки вимог щодо невтручання держави в бізнес тощо, тоді й можна буде повернутися до цього питання. Наразі незалежні наглядові ради — це недосконалий, але все ж інструмент захисту від політичного популізму, корупції та грубого втручання в процес управління стратегічними компаніями державних органів, водночас це наша можливість отримувати гроші в обсягах і на умовах, яких всередині країни просто немає.
— Тоді не зовсім енергетичне, але суспільно важливе і значиме для всіх галузей питання: коли, на Ваш погляд, Україна буде в Євросоюзі?
— Давайте пригадаємо, як ми стали членами ENTSO-E. Синхронізація відбулася 16 березня 2022 року — через три тижні після повномасштабного вторгнення. І хоча технічно ми готувалися до цього кілька років, виконали більше 600 регламентів ENTSO-E (значна частина ще до війни), але війна об’єктивно прискорила цей процес і політичне рішення було для європейців аномально швидким. Хоча були періоди, коли спочатку Польща, а на завершальному етапі Угорщина гальмували цей процес. Але ми вже 2 роки повноправні члени в енергетичному євросоюзі!!!
З повноцінним членством в ЄС може спрацювати та ж логіка. Якщо рухатись еволюційним шляхом та зважаючи на всі очевидні політичні бар’єри – я вважаю, що це точно за горизонтом 2030 року. Потрібна зміна влади щонайменше в кількох країнах-членах, які сьогодні блокують чи гальмують процес – найбільш яскраві представники такого табору Угорщина та Словаччина. Поточні правила прийому передбачають роки переговорів, оцінку кожної з 27 країн-членів, і завжди знайдеться той, хто захоче виторгувати для себе преференції за голос підтримки.
Але є ймовірним політично прискорений шлях, як це було з ENTSO-E. Європа вже розуміє: без України ЄС не може гарантувати безпеку країнам- членам перед загрозою російської агресії. Особливо зважаючи на позицію США, які активно намагаються переглянути свою зовнішню політику не на користь Європи. Мир в Україні має стати каталізатором процесу вступу, не виключено, що з переглядом правила одностайності голосування за прийом нових членів. Чим швидше закінчиться війна, тим швидше Брюссель захоче «закрити» східний фланг і остаточно нас інтегрувати в свій простір.
— Які це можуть бути терміни?
— Оптимістичний сценарій - 2028 рік. Проте я все ж схиляюсь до терміну після 2030 року, оскільки політична ситуація в багатьох країнах Західної та й Східної Європи залишається напруженою. Висока ймовірність приходу до влади партій крайніх поглядів в низці країн, а це безумовно ускладнить ситуацію і в Євросоюзі в цілому і щодо питання вступу зокрема.
Досьє «ЕнергоБізнесу»
Юрій БОЙКО — народився 1972 р. у Рівному.
Освіта: КПІ, 1995 р., спеціальність "Автоматичне управління електроенергетичними системами", інженер-електрик;
МІМ, 2002 р., магістр бізнес-адміністрування;
ЛНУ ім. Івана Франка, 2013 р., спеціаліст-юрист.
Кар'єра: Трудову діяльність розпочав енергетиком відділу головного енергетика Рівненського радіотехнічного заводу; працював інспектором інспекції енергонагляду ВАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго".
З 2003 р. працював на керівних посадах в енергетичній галузі: директором Броварського району електричних мереж ВАТ „А.Е.С. Київобленерго”; керівником департаменту управління проєктами, заступником директора з виробництва та експлуатації розподільчих мереж, директором з виробництва та роботи зі зниження втрат, директором з капітального будівництва ЗАТ "А.Е.С. Київобленерго”.
У 2009-2011 роках - технічний директор, потім віце-президент ПП "УК Метрополія".З вересня 2011 р. до жовтня 2012 р. — технічний директор ТОВ "Інжинірингова Компанія Нові Енергетичні Технології".
З листопада 2012 р. до жовтня 2014 р. — в. о. голови правління, а потім голова правління ВАТ "Чернігівобленерго".
З жовтня 2014 р. до травня 2020 р. - заступник директора з економіки та фінансів ДП "Енергоринок".
У травні 2020 р. призначений заступником міністра енергетики та захисту навколишнього середовища. 20 листопада був призначений в.о. міністра енергетики.
З червня 2021 р. – радник прем'єр-міністра України.
З грудня 2021 р. по вересень 2025 р. обіймав посаду члена Наглядової ради НЕК “Укренерго”.
Сім'я: одружений, виховує двох доньок.
