Наш старый сайт

"Зелений" перехід, енергобезпека та фінансування: як спланувати!?

"Зелений" перехід, енергобезпека та фінансування: як спланувати!?

№03 (1247) от 18.01.202221.01.2022

Європейський зелений курс (ЄЗК) став центром уваги всіх бізнес-секторів і гілок влади, громадськості та експертів. Інколи складається враження, що екологічні пріоритети переважають економічні, а дефіцит коштів на модернізацію все ж виправдовує забруднення навколишнього середовища. Значна динаміка конфлікту світової енергетичної кризи та боротьби за чисте довкілля, що посилилася у 2021р., вимагає невідкладних дій.

ПОГЛЯДИ

Україні є чим пишатися у політичному лідерстві: по-перше, випередженням за часом інших країн планети Земля з ратифікації Паризької угоди, що оцінена Міжнародним Енергетичним Агентством, по суті, договором про енергетику (через 2/3 сектором всіх викидів парникових газів (ПГ). По-друге, амбітною метою — скорочення витоків ПГ на 65% до 2030 р. від рівня 1990 р. на фоні планів ЄС лише 55% і не кожною його державою-членом, а в цілому Союзом. По-третє, офіційного започаткування діалогу з ЄС щодо раннього долучення до ЄЗК на етапі розробки актів його імплементації.

Які ж практичні кроки зроблено, очікуються та наскільки вони відповідають керівним принципам ООН, ЄК і Європейського Енергетичного Співтовариства (ЄЕС)?

Український національно визначений внесок (НВВ) розраховувався на базі економіко-математичного моделювання та із сценарним прогнозуванням повного виведення вугільної генерації з роботи до 2035 р., про що, власне, наголошено на COP26 в Глазго і наразі розглядається Урядом недостатньо виправданим. При цьому, в ЄС на основі моделей здійснюється лише оцінка впливу та аналіз варіантів політики, а згідно інформації на сайті Рамкової Конвенції ООН зі змін клімату, НВВ має бути національним кліматичним планом із національним чи "організаційним" бюджетом.

Формування українського "зеленого" курсу на основі ЄЗК зазнало протягом 2021 р. певної еволюції — від інтеграції кліматичних цілей в секторальні політики розвитку економіки до намірів розробки єдиного національного документу для всіх органів влади без згадки про його формат. Водночас, ЄК базою ЄЗК і НВВ визначено Інтегровані національні плани з енергетики та клімату 2021-2030 рр. (НПЕК), які включатимуть 5 вимірів (з енергобезпеки, декарбонізації економіки, енергоефективності, інтеграції енергоринків, інновацій) і мають бути як інструментом політики, так і інвестиційною програмою, що забезпечує бізнес та інвесторів перспективними рамками. Це не може бути виключенням і для України, як контрактної сторони ЄЕС внаслідок рішень його Ради Міністрів і Секретаріату 2017-2018 рр. щодо НПЕК.

НПЕК залишається поза належної уваги Уряду України як у частині всіх ключових секторів для досягнення НВВ згідно Паризької угоди з необхідністю визначення інвестиційних програм, так і конкретно для енергетичного сектору. В нещодавньому інтерв’ю Посла ЄС М. Маасікаса суспільно-політичному виданню "Рубрика" відзначено, що "в енергетиці треба мати план" і "інвестиції... можна запланувати". Тут на згадку спадає "План дій Україна-ЄС", схвалений обома сторонами у 2005 р. і який встановив "включити питання захисту навколишнього середовища зокрема у галузі енергетики" і "прийняти шляхом схвалення на відповідному рівні підсекторальних документів у сфері енергетичної політики з визначенням можливих джерел фінансування". Однак постанова Парламенту № 1704-IX від 16.07.21 р. зазначає необхідність чергової енергостратегії, яка не може стати чітким програмним документом з проектом фінансування, а схвалений Урядом 29.12.21 р. за НПЕК "Національний план дій з енергоефективності на період до 2030 р." не передбачає державного бюджетування і програмних дій залучення інвестицій.

І так по замкнутому колу — вільні обігові вітчизняні гроші відсутні, а Захід "зажимає". Але все аналогічно на мікро- та макрорівнях: кошти надаються на проекти/програми/плани, в результативності яких є впевненість та які побудовані за зрозумілими правилами для донорів/кредиторів/інвесторів.

Автором цих рядків проведено наукове дослідження про механізми національного планування, які забезпечать привабливість для зовнішнього фінансування НПЕК, і опубліковано у Віснику Академії праці, соціальних відносин і туризму, 2019, №4. Стислі висновки, що випливають з документів ЄС, ОЕСР і ООН, такі: для політик необхідно визначати стратегії їх імплементації, у т.ч. варіанти нових технологічних розробок для зниження витрат, програму й інструменти фінансування; проектування фінансового забезпечення має бути сфокусовано на встановлені пріоритетів, визначені дій для залучення інвестицій, обґрунтуванні обрання того чи іншого фінансового інструменту тощо.

На додаток, оцінка потреб у витратах на технології для цілей мобілізації фінансів та стратегія фінансування пріоритетів лежать в основі механізму планування, розробленого ООН, Інтегрованих національних систем фінансування із охопленням всього спектру внутрішніх та зовнішніх джерел.

Бажання отримати розширене фінансування від іноземних партнерів на пільгових умовах виповниться у разі дотримання міжнародних правил планування.

Оксана МОРОЗ,
кандидат фізико-математических наук,
в 2003-2020 рр. співробітник Міністерства енергетики України