Фото: Trac-Vu
Але у ті часи справжню війну ніхто й уявити не міг, тож і плани щодо авто у чоловіка були дещо інші. Skoda завжди була комфортним сімейним повнопривідним авто, на якому можна було вчотирьох запросто вирушити у тривалу подорож Кримом або Карпатами. Або ж навіть махнути до Європи на час літньої відпустки. Якби була потреба, можна було б навіть відносно комфортно заночувати у ній усією родиною. Бо крісла розкладаються так, що разом із багажником салон перетворюється на таке собі туристичне ліжко, яке дає можливість витягнутися на увесь зріст у горизонтальному положенні й непогано відпочити.
За ці майже п’ять років пріоритети моєї родини щодо вибору автівки змінювалися кілька разів. Часом свої «плюсики» отримували електрокари, часом — автівки з ДВЗ. Залежно від наших планів на найближче життя, ми придивлялися до вживаних «електричок» або майже нових дизельних автівок. Брали декілька моделей в оренду, аби на практиці відчути їх переваги та недоліки. Були періоди, коли нам було не до нових автівок і ми дякували Богові за те, що наші «старенькі» просто їздять.
Але час, коли заміна стане очевидною і неминучою, нарешті прийшов. І шальки терезів у цій дилемі нахилилися у бік трохи вживаного електрокара. Що вплинуло остаточно на це рішення?
По-перше: витрати на ремонти старого авто
Skoda зовсім постарішала. З її пробігом понад 340 тисяч кілометрів і 16-річним віком щорічний ремонт ходової частини та ще чогось, що вийшло з ладу, обходиться щонайменше у 1–1.5, а часом і 2 тисячі умовних одиниць.
І особливо псує якість життя той факт, що її поломки стаються дуже несподівано і безвідносно до наших планів. Востаннє це трапилося на початку липня, коли ми гайнули в Карпати, щоб трохи відволіктися і показати молодшому синові красу гір. Якби не інженерна освіта чоловіка, шукали б ми місцеві СТО та рішення, як зарадити нашій біді. А так — кілька годин пошуку в інтернет-магазинах, два дні очікування, нова деталька стала на місце, і ми змогли продовжити подорож.
Ця поломка ще раз підтвердила: ті гроші, які витрачаються на ремонт старенького авто, можна було б вкладати у нове (якщо взяти невеличкий кредит) і їздити на новішій автівці, зберігаючи свої нерви та час.
По-друге: суттєве здорожчання життя і бензину
Тут без специфічних коментарів. Усі розуміють, що верхньої межі ціни на бензин у нинішніх світових умовах годі й чекати. Зрозуміло, що й вартість кіловата не стоятиме на місці. Але поки буде можливість заряджатися вдома від мережі за нічним тарифом (а ми так робимо весь час зі Spark, окрім кількох тижнів минулої зими), це буде в рази вигідніше, ніж їздити на автівці з дизельним чи бензиновим двигуном або навіть із газовою установкою.
По-третє: зміна філософії використання автівки
Третя причина, з якої ми вирішили замінити стару бензинову автівку «електричкою» — це зміна мислення і зміна очікувань від нового колісного друга.
Коли 14 років тому ми обирали автівку, то шукали надійність, комфорт, розмір у тому числі (щоб перевозити родину з 3–5 людей). Загалом планували користуватися нею не менше 10 років. При нинішньому виборі шукаємо автівку на найближчі 3–5 років, яка допомагатиме возити нас на не дуже великі відстані. І навіть якщо доведеться їхати далеченько, вже переконалися, що це можливо. Просто подорож доведеться планувати ретельніше, враховуючи необхідні для підзарядки зупинки.
Фото Simon-Rathgeb
Чому саме Kia Soul?
Цікаво, що спочатку чоловік розглядав моделі Hyundai Ioniq 5 чи навіть 6, враховуючи їхній реальний можливий пробіг на одному заряді до 400–500 км. Але з часом (буквально за рік) вирішив не переплачувати за величезні батареї Hyundai Ioniq і зупинив свій вибір теж на корейському бренді — Kia Soul.
Розуміючи, як швидко технології батарей вдосконалюються, а також той факт, що саме ця модель Kia більш ніж успішно вже «перепаковується» в Україні на ледь не вдвічі більшу ємність, наразі цей вибір здається оптимальним під наші потреби.
Зрозуміло, автівка, яку шукаємо, буде дещо вживаною і, швидше за все, завезеною з Європи чи США. Але легко порахувати, що гроші, сплачені за повернутий з початком 2026 року ПДВ на завезені в Україну вживані електрокари, дуже швидко — не більше ніж за рік — повернуться за рахунок економії на нафтовому паливі. На це і сподіваємося.
