Масштаб боргу: цифри, що тиснуть на систему
Заборгованість перед виробниками «зеленої» електроенергії пройшла пік у вересні 2024 року і становила близько 35,7 млрд грн. Протягом року її вдалося суттєво знизити. Але навіть після цього боргові зобов'язання за електрику з ВДЕ залишаються значними: станом на жовтень 2025 року сукупна заборгованість «Укренерго» перед ДП «Гарантований покупець» складає 16,1 млрд грн.
При цьому, окремо за січень–жовтень 2025 року ми маємо борги у 2,1 млрд грн, тобто казати про системну роботу з ліквідації заборгованості зарано. Скажімо, у 2023 році поточна дисципліна розрахунків була майже ідеальною (приблизно на рівні 99%), а вже у 2024-му погіршилась і за місяцями складала 89–95%. Також нестабільними були й розрахунки у поточному році (77–99% за різні місяці), що й призвело до формування вказаних нових боргових зобов'язань.
Втім, головним «провальним» періодом залишається 2022 рік. Через те, що енергосистема працювала у режимі «островів», а облік був порушений, оплати в окремі місяці падали до 33–45%. Саме тоді сформувався основний масив сукупної недоплати за електроенергію з ВДЕ, що перевищує півтора десятка мільярдів гривень.
Де виникає касовий розрив
Основним проблемним вузлом залишається розмір тарифу на передачу електроенергії. Він не покриває реальну потребу «Гарантованого покупця» у виплатах операторам ВДЕ. Наразі НКРЕКП ухвалила рішення про збільшення цього тарифу у 2026 році на 7,2%. Але чи буде цього достатньо для відновлення платіжної дисципліни у «зеленій» енергетиці — покаже лише час.
Також сюди треба додати неплатежі кінцевих споживачів та продаж частини «зеленої» електроенергії на балансуючому ринку зі знижками. Таким чином і формується постійний «касовий розрив», який тисне на енергетичний ринок.
Залишаються ще й наслідки невдалих регуляторних рішень. Так, формула небалансів, затверджена у 2021 році, штучно занижувала виплати за електроенергію за «зеленими» тарифами. Наприкінці 2024 року, після довгого розгляду, ця формула була визнана несправедливою у судовому порядку.
Таким чином на порядку денному з'явилося питання проведення перерахунку за «зелену» енергію за 2021–2022 роки. Це справедливо, але збільшує суму до виплат.
Довіра як інфраструктура: як її втратили і як повернути
До осені 2024 року 90% міжнародної допомоги для електроенергетики йшло через «Укренерго» — гранти й пільгові кредити на зведення захисних споруд, обладнання тощо. Після управлінських скандалів і технічного дефолту компанії за єврооблігаціями цей канал майже спустошився.
Допомога просіла в рази, а склади з трансформаторами, вимикачами, кабельною арматурою не бездонні. Коли кожен великий трансформатор коштує мільйони й має довгі строки виробництва, «дірка» у фінансуванні швидко перетворюється на технічний дефіцит. Саме звідси виникла «слабка ланка» осінньо-зимового сезону: обладнання та фортифікації потрібні тепер, а не в ідеальному майбутньому.
Імпорт — місток, а не стратегія
У листопаді 2025 року імпорт електроенергії зріс на 15% (приблизно на 415 тис. МВт·год), а Україна другий місяць поспіль є нетто-імпортером електрики.
Частка Угорщини у загальній структурі імпорту складає наразі близько 44%, потоки зі Словаччини зросли кратно, з Молдови — вдвічі. Експорт майже зупинився з 11 листопада.
Але проблема не лише в цінах або доступності ресурсу за кордоном.
Вузькі місця на наших мережах у напрямку «захід–схід» не дозволяють використати імпорт повною мірою. Тобто платимо більше, а отримуємо менше через обмежену спроможність мереж.
Швидкі кроки, що працюють: котельні, насоси, когенерація
Держава розширила перелік обладнання для критичної інфраструктури, яке можна купувати поза електронною системою закупівель. Теплові насоси, модульні котельні, вузли приєднання — це пришвидшує реакцію в пікові періоди та дозволяє будувати резерв.
Запроваджено спеціальну ціну газу 19 000 грн/тис. м³ на рік для виробників електроенергії в прифронтових регіонах. Це підтримка ТЕЦ, ГТУ та газопоршневих станцій, які балансують піки. У фокусі — когенерація, що дає одночасно тепло й електроенергію та підсилює децентралізацію енергосистеми. Це вірні кроки, але вони не замінюють головного: відновлення фінансової логіки ринку.
Ціна зволікання: імпорт, ризик, аварійність
Боргова невизначеність стала своєрідним податком на ризик, який інвестор завжди перекладає у вищу ставку капіталу або рішення «не входити» на ринок.
Без нових інвестицій ми не збудуємо 3,5–4 ГВт маневрових і децентралізованих потужностей, які країні потрібні в горизонті 4–6 років. Без цих потужностей — гірший прохід піків споживання, більша залежність від імпорту й менша гнучкість системи. А ще — виснаження ремонтних фондів, відкладені модернізації, вища аварійність.
Тому зараз потрібно назвати речі своїми іменами:
Борг — це не лише умовне минуле. Його причини не зникли: тарифний розрив, неплатежі, продажі «зеленої» електроенергії на балансуючому ринку, «висяки» 2022 року, перерахунки за рішенням суду.
Довіра — це актив. Вона зникає швидко, а повертається довго. Без прозорого управління та зрозумілих правил зовнішнє фінансування не масштабувати.
Імпорт — це місток, а не дорога. Він допомагає пройти сезон, але не створює внутрішньої спроможності.
План дій: від невідкладного до системного
Вже зараз можна сформулювати покроковий план нормалізації фінансового стану на ринку.
Невідкладні дії (до 3 місяців) — закрити юридичні «шви» й касовий розрив:
Перерахувати зобов’язання за електроенергію з ВДЕ за 2021–2022 роки без занижувальних коефіцієнтів і ліквідувати підґрунтя для нових спорів.
Відкоригувати тариф на передачу з урахуванням реальних потреб «Гарантованого покупця». Не політично, а технічно — від реальних цільових витрат.
Запустити окреме фінансування для погашення залишків боргів (через ОВДП або інші цільові інструменти), щоб прибрати невизначеність і зняти премію ризику на ринку.
Дії на 6–12 місяців — відновити облік і канали фінансування:
Законодавчо врегулювати порядок обліку 2022 року.
Відновити канали зовнішньої допомоги через прозоре корпоративне управління.
Стандартизувати швидкі закупівлі для критичної інфраструктури: перелік, верифікація, прозорі постконтракти.
Дії на 12–36 місяців — нова модель платежів і маневрові потужності:
Створити модель стійких виплат для ВДЕ (регулярність, пріоритет, відповідальність сторін), поєднавши її з механізмами підтримки маневрової генерації.
Замінити перехресне субсидіювання таргетованим соцзахистом, щоб фінансова діра не відтворювалася.
Пріоритезувати децентралізовані й когенераційні проєкти в енергодефіцитних регіонах.
Що отримаємо: інвестиції, резерви, менше відключень
Погашення заборгованості — це сигнал. Він означає: держава визнає зобов’язання і спроможна їх виконувати. Після цього інвестиційні рішення прискорюються, а поточна вартість капіталу знижується.
Українські компанії, які дочекаються платежів, реінвестують кошти у модернізацію й розширення. Донори бачать зрозумілий механізм і готові заходити цільовими програмами: на захист, мережі, обладнання. Енергосистема отримує ресурс для ремонту та посилення, а споживач — менше відключень і більше прогнозованості.
Кожен місяць затримки — це втрачені мегавати, вищий імпортний рахунок, довші терміни постачання обладнання, ще один підрядник, який переглядає ризики й ставку. Кожен крок із дорожньої карти повинен мати дату й відповідального. Тоді тариф перестає бути політикою, борги — хронічною хворобою, а імпорт — єдиною страховкою.
Україна вже довела, що може втримати енергосистему під ударами. Тепер потрібно довести, що ми вміємо тримати фінансову дисципліну. Відновлення ліній — це про інженерію. Відновлення довіри — про правила. У борговій пастці перемагає той, хто першим починає платити за майбутнє, а не за минуле.
