Мене не дивує, коли на самокат чи скутер масово пересідає молодь, бо це в дусі їхнього мислення: швидко, дешево, красиво, хоча й небезпечно. Але коли на самокат пересідають люди старшего покоління — це вже беззаперечна тенденція.
Тож наша нова реальність — це пересування на мініелектротранспорті, і якщо пощастить з погодою, то 9 місяців на рік.
Згадую, як на вулицях маленького містечка-супутника Києва, де жила моя бабуся, минали літні канікули мого дитинства. Там сусіди жили, як одна велика родина. Всі про всіх все знали і запросто лишали малих дітей, щоб за ними приглянули старші діти сусідів. Літніми вечорами, коли спадала спека, і старші, і менші виходили на вулицю, аби весело провести час. Яка ж це була радість, коли старші хлопці приїздили на мопедах або мотоциклах і по черзі катали менших дітей з вулиці. На мопедах можна було їздити, здається, з 14 років, не маючи документів. Ну а на мотоциклах — з 18-ти, і лише за наявності водійського посвідчення. Дорослі у ті часи не сприймали ці засоби пересування, як щось серйозне - така собі дитяча забавка. Що зовсім не скажеш про сьогодення.
Сусіди на нашій вулиці днями придбали електроскутер для голови сімейства, якому їхати на роботу щодня десь близько 20 кілометрів. І що б ви думали, що ми побачили наступного дня? Як його син-підліток катає місцевих 6–7-річних хлопчаків на ньому на вуличках нашого селища. У мене якесь дежавю.
Хай там як, але українці хоча б на теплий сезон масово пересідають на мініелектротранспорт, бо хочуть економити на паливі. До їхніх аргументів також додається вагомий плюс — і самокати, і моноколеса роблять їхнього власника дуже мобільним. Маю знайомих, які дістаються одним із перерахованих засобів до метро чи міської електрички. Далі беруть в руки свій складений електроприлад і їдуть у своїх справах. І самокат, і колесо можна заносити в магазин, офіс, кафе — словом, будь-куди, і зовсім не перейматися про їхню безпеку.
Цього не зробиш із жодним чотириколісним авто, хоч бензиновим, хоч електричним.
Так, ні скутер, ні самокат, ні колесо не замінять родинного автомобіля, коли їхати треба усім одночасно. Але маю знайому родину, в якій до одного сімейного авто додали два електросамокати для батьків, які щодня вирушають на роботу у місто на них. А автівка зараз використовується вкрай рідко.
З боку автомобіліста із більш ніж 20-річним стажем скажу, що кількість учасників дорожнього руху на новітніх «електромалюках» мене відверто лякає. Коли бачу таких попереду себе, завжди намагаюся змінити смугу, якщо є можливість, або ж збільшити дистанцію. Мокра дорога, вибоїни, неуважність або недосвідченість водія перетворюють цей засіб пересування на дуже небезпечний об’єкт, причому як для нього самого, так і для всіх навколо.
За офіційною статистикою, скажімо, у Німеччині кількість ДТП за участю електросамокатів за рік збільшилася на 27%. В Україні такої офіційної статистики, на жаль, немає. Але і продавці електротранспорту, і водії авто на дорогах помічають суттєве збільшення електросамокатів та електроскутерів.
Законодавчо в Україні таки обмежили швидкість самокатів на проїжджій частині до 25 км/год. У деяких містах — Києві, Львові, Одесі — навіть діють правила, які обмежують швидкість самокатів навіть до 20 км/год. На практиці ж це зустрічається вкрай рідко. Бо, по-перше, ці правила мають швидше рекомендаційний характер, а по-друге, відповідальність за порушення швидкісного режиму по суті не встановлена. Як і відповідальність за пересування на одному самокаті двох осіб одночасно.
При цьому офіційно ставати за кермо самоката дозволяється з 14 років і без будь-якого посвідчення водія. Але відповідальність за ДТП, яке спровокував підліток за кермом самоката, нестимуть його батьки до настання 16-ти років. На практиці ж бачимо, що самокатами катається будь-хто і будь-де, у тому числі і тротуарами, де це офіційно заборонено.
При цьому кількість ДТП та каліцтв за участю «електромалюків» ніяк не сприяє їх зменшенню на дорогах. Навіть більше, спостерігаючи за тим, як активно «мініелектрички» захоплюють наші вулиці щовесни, я весь час думаю: якби не клімат, багато хто, мабуть, і не купляв би автівку. Мотиваціято зрозуміла, а от міру відповідальності формально законодавством не врегулюєш, бо вона ховається в частині особистої відповідальності за власний вибір.
