Енергетичний фронт, який став світовою інновацією у боротьбі з російським агресором, доволі гостро ідентифікував найактуальніші пріоритети енергетики України безпосередньо і на повоєнний час, які наважуся системно сформулювати.
Безперечними є:
- необхідність резервного, автономного та децентралізованого енергопостачання, зокрема, із використанням ВДЕ, врахуванням диференційованих потреб споживачів різних категорій та особливостей регіонів (місто, село тощо) їх розташування;
- важливість енергоефективності будівель різного призначення;
- значимість для окупності інвестицій в об’єкти енергоінфраструктури платоспроможних споживачів із детермінованим обсягом використання;
- злободенність прискореного впровадження технологій та засобів захисту критичної енергетичної інфраструктури.
Перелічені пріоритети є далеко не вичерпними та стейкхолдерами розглядаються, як і інші напрямки відновлення і розвитку, не узгоджено (окремо екологія, енергетика, сектори економіки, відбудова інфраструктури, євроінтеграція…), лише фрагментарно, у т.ч. через призму залучення гуманітарної допомоги до виявлених короткострокових потреб, та інертно (з довоєнного часу), як частина дій та аналітичних досліджень щодо наближення до норм ЄС.
Модель трансформації енергетичного сектору у повоєнний час доцільно розробляти, як підтримуючу частину всеосяжного національного Плану відновлення/відбудови та враховувати:
- Цілі REPowerEU щодо диверсифікації енергопостачання, покращення енергоефективності та прискорення розгортання ВДЕ у будинках, промисловості, на транспорті. Відповідні заходи з деталізацією складатимуть і розділи «Енергоефективність» та «Декарбонізація економіки» Національного плану з енергетики та клімату - базової складової Плану відновлення/відбудови (див. також колонку автора в випуску «ЕнергоБізнесу» від 14.02.2023).
При цьому особливу увагу варто приділити інвестиційно привабливим промисловим підприємствам України для підвищення їх конкурентоспроможності (останнє визначено навіть пріоритетом політики енергобезпеки у Резолюції Європарламенту [2015/2113(INI)] «На шляху до Європейського Енергетичного Союзу»). А саме підприємствам, які є:
- актуальними для повоєнного відновлення/відбудови та безпеки: з виробництва енергоефективних та екологічно чистих конструкцій та матеріалів для будівництва, харчової переробної промисловості, військово-промислового комплексу;
- одночасно експортноорієнтовними: металургійним, цементним, хімічним з виробництва мінеральних добрив із значним вуглецевим слідом, що стає бар’єром конкурентоспроможності на ринках ЄС через введення Carbon Border Adjustment Mechanism.
Власно такий підхід є стандартним у будь-якому бізнес-плануванні інвестиційних проєктів єдиного технологічного циклу, що мінімізує інвестиційні ризики всіх учасників, зокрема постачальників енергетичних ресурсів та послуг.
- Різні регіони, що:
- піддалися неоднаковому впливу війни (виходячи з мапи та динаміки бойових дій прогнозовано: (а) масштабних руйнувань зазнають Луганська, Донецька, Запорізька, Херсонська та вірогідно Миколаївська області; (б) значні але часткові пошкодження матимуть Дніпропетровська, Сумська, Харківська та Чернігівська області; (в) найменш постраждалими стануть інші);
- мають диференційований інвестиційнопривабливий та для створення нових робочих місць потенціал економічних секторів, зокрема наведених вище у розділі 1, та сільського господарства, яке має неперевершене значення для продовольчої безпеки. Наприклад, у областях категорії (а), за виключенням Східної України, та згідно даних Держстату посівні площі сільськогосподарських культур до 24.02.2022 складали 16,9% від посівних площ України, у т.ч. пшениці 24.95%, і переважно належали підприємствам;
- потребуватимуть безумовно: різних технологічних рішень забезпечення доступними за ціною, надійними, стійкими та сучасними джерелами енергії; відходу від централізованого підходу з боку постачання, на чому наголошується в Комюніке ЄК [COM(2015) 80] щодо стійкості Енергетичного Союзу.
Врахування перелічених у перших двух пунктах факторів має бути визначальним у попередньому встановленні стратегічних пріоритетів, плануванні послідовності відновлення та інвестицій із коротко-, середньо- та довгостроковими горизонтами, що випливає з Практичного керівництва ЄС, ООН, Світового Банку (2017 р.) про планування відновлення країн, які стикаються з військовими конфліктами, та інших документів міжнародних організацій.
Повоєнна трансформація енергосектору, як складова економічно-територіального відновлення/відбудови, сприятиме формуванню платоспроможних споживачів та реалістичного енергетичного балансу, а також досягненню триєдиної мети Плану відновлення/відбудови з: економічного зростання, створення робочих місць, побудови більш стійких і чистих енергосистем, як це визначено МЕА та МВФ у Спеціальному звіті «Стале відновлення».
На додаток, комплексні кроки національного, з проєкцією на регіональне планування відповідно до документів ЄС, ООН та ОЕСР авторкою цих строк аргументовано викладено у Вісниках Академії праці, соціальних відносин і туризму №4 (2019) та Одеського національного економічного університету № 2 (2020).
Оксана МОРОЗ,
кандидат наук, співробітник Міністерства енергетики України 2003-січень 2020 рр.
