До повномасштабного вторгнення нескладними математичними маневрами можна було легко вирахувати, скільки електроенергії виробляється в країні, хто і за якими цінами її продає та куди вона спрямовується. А це важливо розуміти, особливо за обставин, коли до 35% електроенергії, що виробляється в країні, по механізму спеціальних обов’язків (ПСО) за пільговими цінами постачається на забезпечення громадян та малих непобутових споживачів. Адже ця пільгова електроенергія має потрапляти за адресою, а не потім перепродуватися бізнесу.
З початку повномасштабної війни такі підрахунки зробити більше не можливо, адже держава, вивела з публічної площини будь-яку інформацію про те, як зараз розподіляються обсяги електроенергії для населення. Ми провели власне розслідування, сам процес якого вражав глибиною таємничості теперішнього механізму ПСО і обсягами електроенергії, яку держава вирішила вилучити з законодавчого поля ринку.
Від прозорих аукціонів до ручного управління
Реформа ринку електроенергії 2019 року передбачила, що електроенергія буде торгуватися на кількох ринкових сегментах: ринок двосторонніх договорів (РДД) – довші форвардні контракти на майбутню поставку, ринок на добу наперед (РДН) - з постачанням наступного дня, внутрішньодобовий ринок (ВДР) – з поставкою в день торгів та сегменти балансування (ринок допоміжних послуг та балансуючий ринок (БР)). Оскільки український ринок по своїй структурі є дуже концентрований (монополізований), Закон «Про ринок електроенергії» передбачив, що в сегменті РДД всі виробники мають продавати свою електроенергію лише на аукціонах, які проводяться відповідно спеціального порядку, визначеного Постановою КМУ №499. Це зроблено, щоб цей «первинний» РДД (від виробника) гарантовано був конкурентний, прозорий і позбавлений маніпулювань.
Одночасно, Урядом було прийнято іншу Постанову № 483, якою і покладалися спеціальні обов’язки ПСО на державних виробників електроенергії по забезпеченню населення пільговою електроенергією. А, оскільки закон має вищу силу, то і ця електроенергія мала б реалізовуватися на біржовому аукціоні, але в окремій для цього сесії. Мета таких сесій не забезпечити визначення ціни конкурентним методом, адже Постанова № 483 фіксувала ціну за якою виробники продають електрику для населення. Тут основна функція – контроль товаропотоків і саме така публічна і прозора біржова інформація допомагала громадськості свого часу виявити обсяги електроенергії, які постачальники закуповували за пільговими цінами для потреб населення, але перепродували її промисловості.
Сам текст Постанови № 483 видозмінювався величезну кількість разів і в жовтні 2021 року почала діяти фінансова модель ПСО за якою державний «Енергоатом» має продавати через біржові аукціони постачальникам універсальних послуг (ПУП) електроенергію базового навантаження (стандартні продукти BASE_М) в обсязі мінімального споживання їх побутовими споживачами за годину в аналогічному місяці попереднього року та за фіксованою ціною індексу РДН BASE за період М-3. Власне, це мізерна частина того, що в ПСО лишилося від товарної складовою. Бо сама Постанова № 483 більше про компенсацію ПУПам постачання електрики населенню за пільговою ціною. Адже основні обсяги ПУПи мають закуповувати на вільних конкурентних сегментах ринку (РДД, РДН, ВДР, БР), а різницю між ціною для населення та ринковою ціною (визначається по встановленій формулі) їм компенсує АТ «Гарантований покупець» (гарпок).
Щоб у Гарпока були кошти для виплат ПУПам, головні державні генерації - «Енергоатом» та «Укргідроенерго» зобов'язані щомісяця сплачувати Гарпоку свою частину «послуги». Тобто, пільгова ціна насправді сплачується державними виробниками.
Епоха непублічних наказів
З початком війни Міненерго під керівництвом тодішнього потужного Міністра Германа Галущенка видало ряд напівтаємних наказів про існування яких знали лише безпосередні учасники ПСО та і ті, в більшості, особисто документів не бачили.
Серед наказів лютого – березня 2022 року називаються номери 88, 114, 132 тощо, якими було визначено, що під час дії воєнного стану «Енергоатом» зобов'язаний продавати електроенергію ПУПам за прямими двосторонніми договорами без проведення електронних аукціонів. Тобто, Постанова №483, продовжила діяти, але продажі проходили поза біржею. При цьому, учасники ринку, з якими вдалося поспілкуватися, вказували, що ніби-то, такі продажі відбуваються точно за цінами і обсягами, як передбачені в Постанові №483, інші ж зазначають, що обсяги мінімального споживання передніх періодів було замінено на мінімальні прогнозовані на підставі наказу Міненерго №165. Сайт біржі підтверджує, що обсяги ПСО по Постанові №483 зникли з аукціонів з лютого 2022 року. Відповідно до публічної інформації для ПСО через аукціони постачалося електроенергії в 2020 році – 54,1 млн. МВт*год, в 2021 році – 39,2 млн. МВт*год.
Якщо відома ціна і коло суб’єктів, здавалося, виникає резонне запитання – навіщо Міненерго вирішило забрати ці обсяги з публічного простору. Відповідь – для забезпечення безпеки держави, щоб в руки ворогу не дісталася інформація скільки ж електроенергії споживає населення. Припустимо. Але як ця відповідь співіснуватиме з інформацією, що відповідно до наказу того ж Галущенка від 27.12.2024 року № 27-дск біржу і так зобов’язали закрити на своєму сайті всю чутливу торгову інформацію? Хіба що неповернення ПСО на біржу пов’язано з бажанням не показувати товаропотоки самій біржі та її регуляторам НКРЕКП та НКЦПФР, аж раптом вони знайдуть, щось «під прилавком».
Наказ № 132 та схема «звуження ринку»
А шукати було що і ми знайшли, або ми просто перші, хто говорить про це публічно. Головний «герой» цієї містичної схеми - Наказ Міненерго № 132 від 21 березня 2022 року. Документ, який свого часу видавався як тимчасовий захід на період воєнного стану, сьогодні перетворився на зручну ширму для розподілу електроенергії в ручному режимі. Згідно з цим наказом, «Енергоатом» та «Укргідроенерго» зобов'язані продавати Гарпоку за цінами РДН свої нерозпродані на сегментах конкурентного ринку залишки електроенергії, який потім перепродає їх ПУПам за цими ж цінами РДН.
Найважливіша деталь: усе це відбувається виключно за двосторонніми договорами, без жодних прозорих електронних аукціонів. Сам ланцюжок виглядає так:
- Спочатку Гарпок скуповує нерозпродані залишки електроенергії у «Енергоатома» та «Укргідроенерго».
- Після цього ПУПи зобов'язані здійснити купівлю цієї електроенергії вже безпосередньо у Гарпока. При цьому обсяг, який ПУПи повинні викупити, формується на основі їхніх власних даних: Наказ № 132 зобов'язує ПУПів завчасно (у строк до D-4) надавати Гарпоку прогнозні погодинні обсяги купівлі електричної енергії для забезпечення всіх своїх споживачів, і саме відповідно до цих прогнозів їм і продаються відповідні обсяги.
Резонне запитання, як таке може бути у правовій державі? Фактично, величезний шматок пропозиції і попиту просто забрали з конкурентних сегментів ринку і спрямували на ПСО, інакше ПУПи повинні були закуповувати потрібні їм піки по Каналу №3.
Пояснити логіку цього складно, адже продаж електроенергії постачальникам однаково здійснюється за ринковими цінами, що формуються на РДН. Ви скажете, що поганого, якщо просто зробили канал №2, щоб гарантовано забезпечувати ПУПів фізичним товаром. Але масштаби того, як зникнення цього обсягу з ринку призвело до його спотворення ще мають ще оцінити профільні органи. Бо, фактично, на ринку створився «привид непрогнозованого блукаючого попиту» ПУПів, який за бажанням міг з’являтися на конкурентному ринку, впливати на ціну, а коли вигідніше – зникав і викуповував непродані обсяги «Енергоатому» по Каналу №2. Власне, так і з’являлися ці «непродані» обсяги Енергоатому через привид непрогнозованого попиту.
Цифри, які говорять самі за себе
Причина по якій про механізм не прийнято говорити публічно, можливо, криється у тому, що він вигідний для багатьох:
- Енергоатому не обов’язково старатися і продавати свої обсяги на конкурентних сегментах ринку, адже їх гарантовано можна постачати ПУПам за цінами РДН (за 4 дні він може знати потребу ПУПів);
- Саму ціну РДН можна формувати як треба (забирати/додавати пропозицію/попит);
- ПУПам не треба морочитися з пошуком ресурсу на ринку чи старатися купити дешевше – а навіщо, якщо у них формула компенсації фіксована.
А от хто в програші – українська економіка і громадяни, які заплатили за дорогу електроенергію у всіх товарах, які вони спожили. А ще учасники ринку, які намагаються виживати в умовах абсолютно непрогнозованого ринку з багатьма невідомими.
Чиновники люблять виправдовувати схожі рішення початком повномасштабної війни. Дійсно, у березні 2022 року, коли рівень розрахунків стрімко впав, а на ринку панував організаційний хаос, ці «доповнення» до фінансового ПСО мали своє обґрунтування. Але факторів, що призвели до введення цих змін, вже давно не існує - заборгованості перед виробниками з боку покупців немає.
Скільки саме енергії розподіляється цими кулуарними каналами і скільки обсягів реально проходить «поза касою»? Цього сьогодні достеменно не розуміє ніхто, адже прозорої публічної звітності за цими позабіржовими операціями на конкурентному ринку просто не існує. З сайту «Гарпоку» вдалось агрегати інформацію, що тільки по наказу №132 з ринку було вилучено у 2022 році – 7,126 млн МВт*год, у 2023 – 8,167 млн МВт*год, у 2024 – 5,814 млн МВт*год, у 2025 – 3,533 млн МВт*год.
За I квартал 2026 року з 15,34 млн МВт·год електроенергії, виробленої «Енергоатомом», лише близько 49% (або 7,51 млн МВт·год) склав конкурентний ринок - тобто обсяги, які компанія реалізувала на вільних ринкових засадах. Решта ж обсягу пішла на покриття різних неринкових, директивних та соціальних зобов'язань під жорстким державним регулюванням. Це понад третину від усього виробництва компанії, що залишається головним фінансовим якорем для її комерційної діяльності. На РДН, ВДР, БР було реалізовано 4,42 млн МВт·год. При цьому, якщо порівняти ринкові сегменти, то обсяги на спотовому РДН/ВДР (4,42 млн МВт·год) суттєво перевищують обсяги двосторонніх договорів на біржі (3,09 млн МВт·год).
Ринок реагує на цей штучний дефіцит єдиним можливим способом - необґрунтованим підвищенням цін, коли наша електроенергії вже одна з найдорожчих в Європі.
І поки ринок задихається від нестачі пропозиції, а весь тягар високих цін лягає на економіку, Уряд готує новий проєкт ПСО – в кулуарах обговорюються нові проєкти постанов, які покладають додаткові спеціальні обов'язки для постачання електроенергії тепловикам, водоканалам та державним шахтам. Поки точно не відомо чи це ПСО матиме хоч якісь риси ринковості чи прозорості, як і не відомо де Уряд шукатиме додаткову електроенергію на них. Невже планують припинити дію легендарного наказу № 132? Бо, як свідчать дані біржі, щорічно обсяги продажу державних виробників на конкурентному ринку невпинно зменшується. До речі, ПСО не єдина причина зменшення пропозиції на конкурентному ринку. На початку року Уряд зобов’язав «Енергоатом» продавати електроенергію оператору ОСП – Укренерго за пільговими цінами, щоб компенсувати технологічні втрати.
Існування ПСО на фоні повністю лібералізованого конкурентного ринку дозволяє європейську законодавство, але точно не у формі при якій будь-які розмови про лібералізацію ринку чи європейську інтеграцію залишаються лише деклараціями. Цікаво як Секретаріат Енергетичного Співтовариства оцінює такі процеси на українському ринку у контексті виконання Україною своїх зобов’язань за договором про Енергетичне співтовариство та як взагалі нинішні моделі ПСО співставні з європейськими вимогами? Особливо важливо розуміти як планує діяти Секретаріат, щоб такі «нюанси» не завадили Україні запровадити market coupling в рамках нещодавно прийнятого закону.
