Частина IV. Щодо відновлення та розвитку енергосистеми*
Попередні частини читайте тут: Відновлення енергостистеми та децентралізація генерації, Ще одна стратегія, Подальше множення стратегій.
Одним із позитивних чинників використання малопотужних джерел генерації уряд називає розвиток регіональної економіки: утворення робочих місць у регіонах, розвиток інвестицій.
Важко з цим положенням погодитися, оскільки під час відновлення економіки відчуватиметься гострий дефіцит робочої сили, як це було в повоєнні роки з 1945 року.
Розмови про децентралізацію та оснащення енергосистеми великою кількістю малопотужних джерел генерації нагадує рекламну кампанію зі спорудження відновлювальних джерел енергії: сонячних і вітрових електростанцій (СЕС, ВЕС).
Українські чиновники від енергетики кілька років тому упивалися гордістю, що Україна за темпами введення ВЕС і СЕС випереджає багато європейських країн.
Що в результаті отримали – енергосистема, основну потужність якої становили АЕС, ТЕС і ТЕЦ, потрапила в залежність від ВЕС і СЕС. Довелося розвантажувати АЕС, які виробляють дешеву електроенергію, тому що уряд був зв'язаний зобов'язаннями перед інвесторами щодо завантаження ВЕС і СЕС.
Організувати синхронну роботу тисяч постачальників електроенергії – це технічно надзвичайно складне питання.
Наприклад, керівниками Кривого Рогу повідомлено, що для забезпечення потреб міста електроенергією і теплом за мінімальною потребою передбачається наявність 400 генераторів. Для їхнього живлення щодоби необхідно близько 40 тонн палива, що потребуватиме спеціального транспорту та спеціальної служби забезпечення паливом, мастилами, запасними частинами, а також знадобиться реконструкція наявних споживчих електромереж, створення спеціальної диспетчерської служби, можлива проблема із забезпеченням установок обслуговуючим персоналом: операторами, ремонтниками.
Відомо, що підключення простого бензинового генератора до наявної електромережі будинку не таке просте – потрібні спеціальні заходи, пов'язані з невеликою реконструкцією чинної системи.
Уряд і чиновники від енергетики бачать ситуацію, за якої власник джерела генерації може постачати в мережу надлишки енергії. Здавалося б, чудово, але може скластися ситуація в енергосистемі таким чином (що вже було), що ці надлишки не будуть потрібні, або знову доведеться запроваджувати поняття «гарантованого покупця» та/або обмежувати в цей час інші, дешевші, генерації, та/або обмежувати нові генерації та сплачувати їм водночас за невироблену е/е, як це відбувається нині «для альтернативних джерел енергії».
Для цивілізованого світу є прийнятним, що основним обов'язком будь-якого постачальника є постачання відповідної продукції належної якості в обумовлений термін. Це правило поширюється і на постачальників електроенергії.
І терміни, обумовлені контрактами, наприклад довгостроковими, можуть бути і кілька років.
Весь світ облетіла новина, що Майкрософт укладає контракт на поставку е/е на 20 років від нині зупиненої АЕС «Три Айленд», прогнозуючи збільшення потреби для розвитку своїх дата-центрів і ШІ (Штучного Інтелекту). Цей контракт допоможе відновити раніше зупинений (чотири роки тому) атомний блок, отримати ліцензію і відновити виробництво е/е, забезпечуючи потреби всесвітньо відомої IT-корпорації.
Цей механізм відносять до схем РРА (Power Purchase Agreement) – формування джерела фінансування для створення/відновлення потужності з подальшим довгостроковим використанням її на свою користь, на користь виробника (власника потужності), на користь кінцевого споживача, який гарантує забезпечення себе коханого е/е стабільних (високих у цьому випадку) обсягів на довгі роки за конкурентною, вигідною ціною.
Є у світі багато прикладів хороших і позитивних практик, які використовуються в ногу з часом і з користю для всіх сторін енергетичного бізнесу, а не за рахунок однієї зі сторін на користь інших.
Є у світі й чимало фінансів та бажань правильного вкладення з можливостями стабільного та довготривалого отримання вигод, як позикодавцем, так і позичальником, а також і споживачами від корисного продукту за хорошими цінами.
Напевно позитивні практики вивчають і знають у НКРЕКП, але мало діляться інформацією щодо світових практик; і, на жаль, вони теж долучилися до поширення режиму секретності і закритості, зокрема щодо фінансово-економічних показників компаній, підприємств галузі... Що погано для інвесторів напевно та й для громадськості (споживача), якій за все платити у кінцевому підсумку. Крім того потрібні умови, чинники конкурентоспроможності своєї продукції, вигідні умови виробництва та бізнесу в Україні, одним із яких є доступність до необхідних обсягів електричної енергії в потрібний час і за ціною нижчою за конкурентів... часто і вельми значно підвищуючи тарифи, і навряд чи НКРЕКП сприяє цьому.
Створюючи переваги одним видам генерацій за рахунок інших, вибірково підходячи до розвитку енергетики та видів генерацій, способів доставки та регулювання, що записані в стратегіях, програмах і планах, навряд чи законодавець, КМУ, ЦОВВ сприяють прогресу галузі, умовам добросовісної конкуренції, розвитку вітчизняного машинобудування і будівельної індустрії... Навряд чи це в повній мірі відображає інтереси споживача, які згідно із законодавством повинні бути захищені проведеної державною політикою в країні.
ПРОПОЗИЦІЇ
Для відновлення і розвитку енергосистеми, напевно, є природний перебіг подій, що має здійснюватися в кілька етапів:
1) Відновлення систем передавання та розподілу електроенергії від АЕС, агрегатів ГЕС, ТЕС, ТЕЦ, зарубіжних постачальників, що залишилися в дії, тією мірою, щоб забезпечити подачу електроенергії основним споживачам, які забезпечують існування держави (за гроші держави, міжнародної допомоги, грантів і позик);
2) Відновлення систем передачі та розподілу енергії тією мірою, яка дозволить подачу тепла, електрики, води до будівель, споруд житлового фонду, об'єктів інфраструктури життєзабезпечення, а також оснащення цих споживачів малопотужними транспортабельними джерелами електричної та теплової енергії за участю обласних адміністрацій, громад, міст та селищ, а також самих споживачів та за схемою РРА (забезпечення себе своєю е/е, а надлишки в енергосистему) в тому числі.
Надалі, напевно, доцільно:
3) Паралельно з роботами за пунктами 1 і 2 визначити майбутнє розвитку джерел генерації, які можна спорудити або відновити в найкоротші строки (3-й і 4-й блоки Хмельницької АЕС, ГЕС) за кошти самих генеруючих корпорацій, залучення ними позик і розрахунків за позиками (кредитами, облігаціями, акціями), відсотками й тілом кредиту, погашення облігацій і викуп акцій самими корпораціями без залучення бюджетних коштів та субсидування за рахунок споживачів за допомогою встановлення різноманітних ПСО. Для цього необхідні швидкі й ефективні корпоративні перетворення із введенням у НР авторитетних керівників зі стратегічним мисленням з боку незалежних членів і вмінням захищати стратегічні цілі та їхнє досягнення від різних чиновників, із державницьким мисленням з боку тих, кого пропонує держава в НР. Забезпечити прозорість діяльності державних енергетичних корпорацій з регулярними публікаціями фінансової звітності, яка була б зрозуміла усім стейкхолдерам, зокрема й потенційним позикодавцям (банкам, що дають кредити, інвесторам, які бажають придбати облігації, акції дочірніх компаній енергетичних корпорацій). Забезпечити досягнення фінансового оздоровлення державних корпорацій, отримання ними прийнятних показників прибутку, зростання ціни активів на акцію, зростання прибутку і ціни акцій, облігацій, тобто бажання вкладати кошти в довгострокові проєкти корпорацій, що принесуть стабільні прибутки вкладникам (покупцям облігацій, акцій, кредиторам) на довгі роки і дадуть позитивні ефекти споживачам, економіці країни у вигляді гарантованої роботи на десятиліття та постачання е/е за довгостроковими, середньостроковими договорами за конкурентною ціною, що нижче, ніж у всіх сусідів, нижче, ніж у інших країнах ЄС, включно з Францією, на рівні скандинавських країн в постачанні електроенергії енергоємним споживачам всередині країни та з перспективою експорту за 5-7 років в сусідні країни.
4) Для газопоршневих станцій, газотурбінних установок розробити проєкт (типовий) енергоблоку, або купити ліцензію на проєкт парогазової установки, або сформувати умови для створення спільних підприємств, компаній, розміщення нових резидентів-машинобудівників, визначити місця й почати виготовлення тут сучасного енергетичного устаткування і не так, щоб у віддаленому майбутньому, а з перспективою найближчих 2-3 років.
5) Залучити до роботи тут і зараз усі профільні проєктні інститути й організації, доручивши розміщення в них замовлень державним енергетичним корпораціям і поставивши завдання обласним державним організаціям рекомендувати залучення вітчизняних проєктантів і конструкторських бюро, вітчизняних машинобудівників, інженерних фірм та інжинірингових компаній місцевими компаніями-споживачами е/е та/або творцями/будівельниками нових генерацій.
6) Привести тарифи населення до економічно обґрунтованих за рахунок, зокрема, довгострокових контрактів з державними енергогенеруючими корпораціями на 3-5 років, зі встановленням тарифів природним монополістам на 2-3 роки, а не з постійним по 2-3 рази на рік їх переглядом, як було торік. Пенсіонерам, соціально вразливим верствам населення встановити енергетичні бонуси – виплати для розрахунків за нормальну кількість е/е (приміром, 100 кВтг на місяць на одного пенсіонера) на 3-5 років, до підвищення пенсій до гідного рівня приведення їх до нормальних співвідношень із з/п (у половину заробітної плати, приміром). Джерелами бонусів на майбутні 3-5 років могли би бути і дивіденди від роботи державних енергетичних корпорацій, напевно.
7) Не допустити того, що було із «зеленими тарифами» на ВДЕ замість аукціонів, із ПСО у вигляді «послуг» зі збору «оброку» з усіх кінцевих споживачів через державні корпорації – природних монополістів (ОСП), які займають монопольне становище у своїх сегментах. Не допустити, щоб кошти, зароблені одними учасниками ринку, експропріювалися на користь інших. Щоб не вийшло чергового ПСО після того, як підвищать тарифи населенню до економічно обґрунтованого рівня або знизять ПСО для населення та покладуть на тих самих учасників (державні енергетичні корпорації) нове ПСО на кшталт «послуг з розширення доступу до електроенергії децентралізованої, розподіленої генерації».
8) Використовувати успішні світові, європейські практики:
- введення довгострокових контрактів, на рік, два, три в прив'язці до євро (як це в нас запроваджено тільки для «зеленої» генерації);
- введення і розширення РРА, зокрема й з укладенням довгострокових контрактів на 10-20 років за прикладом Майкрософта (знову-таки ціна в прив'язці до євро з подальшим перерахунком у гривню);
- проведення аукціонів на ВДЕ (СЕС, ВЕС, Біо) із залученням шановних іноземних, успішних компаній на умовах сумлінної конкуренції, з їхніми капіталами, передовими технологіями та найкращими гарантіями швидкого відшкодування шкоди майну в міжнародних судах;
- закріплення на законодавчому рівні відповідальності профільного міністерства за стратегії, програми та плани розвитку енергосистеми, генерацій та/або доцільно передати Міненерго до Міністерства економіки під керівництво першого віцепрем'єра, що має комплексні повноваження, зокрема доручення та контроль завдань обласним державним адміністраціям, іншим міністерствам і відомствам виконавчої влади, а також з огляду на той чинник, що повноваження законодавчої та виконавчої влади, їхнє розмежування та співпідпорядкованість для «економіки» прописані краще, ніж для «електроенергетики» (більше логіки і порядку);
- створення умов добросовісної конкуренції між учасниками ринку електроенергії зі збільшенням їхньої кількості та зниженням частки впливу, з рівними правами та можливостями державних і приватних корпорацій, компаній, підприємств.
*Попередні частини опубліковані в «ЕнергоБізнесі» №45-46 (1358-1359) 9.12-17.12.24, стор. 38-
42; №47-48 (1360-1361) 23.12-31.12.24, стор. 40-49; №1-2 (1362-1363) 01-14.01.25, стор. 32-37.
