Наш старый сайт

Чому Україні варто ворушитися

Чому Україні варто ворушитися

№08 (1252) от 22.02.202203.03.2022

Консенсус ЄС та США щодо чистої енергетики ставить питання руба

Складно позначити угоди української сторони з міжнародними партнерами/інституціями, які б неформально (не лише на законодавчо-нормативному рівні) та наполегливо технологічно виконувалися і, тим більш, не зважаючи на суттєві проблеми/загрози.  Ключовим виключенням є  угода 2017 р. з ENTSO-E щодо тестування ОЕС України в ізольованому режимі взимку та влітку 2022 р. Ризики тестування великі, які посилилися через загрозу російської агресії, та поки недооцінені. Проте інші перспективні напрямки національного розвитку, що пов’язані  із зобов’язаннями та ініціативами України з ЄС та ООН стосовно «зеленого» переходу,  залишаються поза належної уваги. 

Україна стала першою з країн Енергетичного Співтовариства (ЕС), уряд якої прийняв добровільне рішення (6.12.2017 р. розпорядження № 878-р) про розроблення та прийняття інтегрованого Національного плану з енергетики та клімату 2020-2030 рр. (НПЕК), яке передувало відповідним рекомендаціям Ради Міністрів ЕС щодо НПЕК від 14.12.2017 р. На жаль, не наша країна, а Албанія у грудні 2021 р. прийняла першу версію НПЕК із наданням її до Секретаріату ЕС для консультацій.

Чому НПЕК важливий? 

В ЄС такий план є основою  імплементації Європейського зеленого курсу (ЄЗК) не тільки із скорочення викидів парникових газів,  а і всіх викидів забруднюючих речовин, а також є невід’ємною складовою нацпланів з відновлення економіки після боротьби з Covid-19, інвестиційною дорожньою картою з питань енергобезпеки, декарбонізації економіки, інтеграції енергоринків, енергоефективності та інновацій.

Регламенти щодо імплементації НПЕК у Євросоюзі були деталізовані на протязі 2015-2016 рр., але чомусь не використовувалися Україною, як і допоміжні документи Енергетичного Співтовариства - Рекомендації Ради Міністрів від 3.01.2018 р. [2018/1/MC-EnG] та Керівні принципи Секретаріату від 13.06.2018 р. [PG 03/2018].

Нарешті та незадовго після  завершення COP26, Радою Міністрів ЕС прийнято 30.11.2021 р. рішення [2021/14/MC-EnG] про обов’язковість НПЕК для країн ЕС та схвалено пакет «Чиста енергія для всіх європейців». При цьому Європейською Комісією необхідність НПЕК для держав-членів Союзу визначено у 2015 р., а пакет однойменних ініціатив прийнято ще 30.11.2016 р., яким визначено комплекс дій із стимулювання переходу на чисту енергетику. Зокрема, перегляд правових рамок енергетичного оподаткування для заохочування інвестицій; поєднання приватних інвестицій з державним фінансуванням та різними фінансовими інструментами ЄС;  підвищення кваліфікації для впровадження нових технологій; посилення енергетичної дипломатії для просування політики і програм, передових технологій екологічно чистої енергетики, обміну передовим досвідом та найкращими практиками, а також передбачено фінансовий пакет для інвестицій за межами ЄС. 

Перелічене не є міжнародними зобов’язаннями України, проте актуальність безспірна і п’ять років безрезультатно втрачено- чи не так?

У Заяві 9-го засідання Енергетичної Ради ЄС-США (7.02.2022 р.) наголошено щодо важливості рішення ЕС від 30.11.2021 р. [2021/14/MC-EnG] і доцільності як найшвидшого його впровадження. Пройшло вже майже 3 місяці, але що зроблено українською стороною?

На додаток здавалась би дивною консолідація США з ЄС та ЕС щодо кліматично-енергетичного планування. Проте згадаємо, що США та ЄС:

  • є сторонами Рамкової конвенції Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату (РКЗК ООН) та підписантами Паризької угоди. 

Основою національно визначених внесків, про що зазначено на офіційному сайті  РКЗК ООН, мають бути національні кліматичні плани із визначеними бюджетами;

  • будучи державами-членами Північноатлантичного Альянсу, на його Саміті 14.06.2021 р. затвердили План дій НАТО щодо  клімату та безпеки.

Подальше гальмування українською стороною НПЕК не на користь державі, а ініціативність щодо ЄЗК має перейти у практичну площину реалізації і знайде безумовну підтримку наших партнерів ЄС та США. Головування України в ЕС, розпочате у листопаді 2021 р., є додатковою можливістю лідерства (див. також  колонки автора  в випусках «ЕнергоБізнесу» №50 від 14.12.2021 р., №1-2 від 11.01.2022 р., №3 від 18.01.2022 р.).

Оксана МОРОЗ, 
кандидат фізико-математичних наук, старший науковий співробітник з системного аналізу, в 2003-2020 рр. співробітник Міністерства енергетики України