І. ПОТОЧНИЙ СТАН В ЄС ТА УКРАЇНІ
Як зазначається у розділі «Доступна енергія» Web – сайту ЄК:
- енергетична бідність торкається понад 46 мільйонів європейців, а електроенергія приблизно втричі дорожча за газ у багатьох європейських країнах;
- для промисловості роздрібні ціни на електроенергію майже подвоїлися з початку енергетичної кризи у 2021 році;
- високі витрати на енергоносії шкодять громадянам ЄС та бізнесу.
Чи не така сама ситуація та за тарифами навіть гірше в Україні, яка у широкому спектрі національних інфраструктур, бізнесів і верств населення всебічно потерпає від потрясінь, втрат та шоків (у т.ч. фінансових) через російського загарбника з лютого 2022 року, - відповідь очевидна. При цьому огляд Інформаційно-аналітичним центром GMK Center цін на електроенергію у червні п.р. в ЄС яскраво свідчить, що Україна опереджає Швецію, Францію, Німеччину, Австрію, Чехію, Іспанію, Словаччину, Польщу, Угорщину, Румунію та поступається лише Італії.
ІІ. ЗАГАЛЬНІ РІШЕННЯ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ ЄК ІЗ ПРОТИДІЇ ВИСОКИМ ЦІНАМ
За висновками ЄК, «інтегрований енергетичний ринок ЄС – це НАЙЕФЕКТИВНІШИЙ З ТОЧКИ ЗОРУ ВИТРАТ спосіб забезпечення безпечного, сталого та доступного енергопостачання громадян ЄС ЗАВДЯКИ СПІЛЬНИМ ПРАВИЛАМ енергетичного ринку та транскордонній інфраструктурі».
У 2024 році Комісією запроваджено реформу та нові правила структури ринку електроенергії.
По-перше, схвалені Директива ЄС/2024/1711 та Регламент ЄС/2024/1747 щодо вдосконалення структури ринку електроенергії Євросоюзу. В зазначених документах, серед іншого, підкреслюється:
- дуже високі ціни та волатильність на ринках електроенергії є наслідком високої ціни на газ, який використовується для виробництва електроенергії;
- підвищення цільового показника енергоефективності та прискорення впровадження відновлюваної енергії сприятимуть боротьбі з високими цінами на енергоносії;
- державне втручання у ціноутворення на постачання електроенергії становитиме захід, що спотворює ринок. РЕГУЛЬОВАНІ ЦІНИ МОЖЛИВІ ДЛЯ ВРАЗЛИВИХ СПОЖИВАЧІВ та споживачів, які постраждали від енергетичної бідності (побутових споживачів та мікропідприємств).
Поряд з переліченим вище, переглянуті правила мають на меті зробити рахунки за електроенергію європейських споживачів і компаній більш незалежними від короткострокової ринкової ціни електроенергії. Цього можна досягти за висновками ЄК шляхом використання ДОВГОСТРОКОВИХ КОНТРАКТІВ, таких як угоди про купівлю-продаж електроенергії, та структурування інвестиційної підтримки за допомогою двосторонніх контрактів на різницю в цінах.
По-друге, у переглянутому в лютому 2025 року Плані дій щодо доступної енергетики (COM/2025/79) детермінується, що зниження вартості постачання електроенергії потребує, зокрема, ЗМЕНШЕННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ ПОДАТКІВ та транс’європейської інтеграції ринку (енергосистеми) з відновлюваною генерацією.
По-третє, для підтримки впровадження реформи структури ринку електроенергії Комісія 2 липня 2025 року опублікувала рекомендацію та 3 керівництва для країн ЄС.
Із трьох керівництв та з точки зору гармонізації, інтеграції транскордонних ринків й енергетичної інфраструктури по всьому ЄС з урахуванням ВДЕ, забезпечення окупності інвестицій у розвиток та зменшення рахунків/ризиків надійності постачання/доступності споживачам особливої уваги заслуговує Керівництво щодо створення зон для мережевої та накопичувальної інфраструктури, необхідної для інтеграції відновлюваної енергії в електроенергетичну систему (Комюніке ЄК C(2025) 4012 final). В Керівництві стверджується наступне.
(А) Визначення пріоритетних напрямків розвитку енергетичної інфраструктури має керуватися ПРАКТИЧНИМИ ПОТРЕБАМИ декарбонізації ТРАНСПОРТУ та планами РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВИХ ЗОН для збільшення електрифікації в найближчі роки, оскільки очікується, що вони генеруватимуть значний попит на відновлювану енергію, а також РАЙОНІВ РОЗШИРЕННЯ МІСТ ЧЕРЕЗ ЗРОСТАЮЧІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОТРЕБИ ГУСТОНАСЕЛЕНИХ РЕГІОНІВ. Доцільно забезпечувати тісну узгодженість між існуючими процесами планування споживання та визначенням спеціалізованих інфраструктурних зон прискореного впровадження ВДЕ та їх інтеграції до електромережевої і накопичувальної інфраструктури.
(Б) Плани розвитку енергоінфраструктури повинні бути належним чином узгоджені з Національним планом з енергетики та клімату (НПЕК), відображаючи майбутній розвиток виробництва та навантаження, реагування на попит.
(С) Вкрай важливо забезпечити швидке розгортання інфраструктури, щоб задовольнити нові потреби ЄС у транскордонній електроенергетичній потужності. У цьому контексті держави-члени повинні співпрацювати, координувати та узгоджувати визначення зон прискорення розвитку ВДЕ, мережевої та накопичувальної інфраструктури.
Розгорнутий аналіз та рекомендації до реформи енергоринку напередодні її схвалення міститься в аналітичному звіті «Структура європейського ринку електроенергії: Поточні пропозиції та подальші кроки» (вересень 2023 року), який підготовлено Департаментом політики Європейського Парламенту з питань економіки, науки та якості життя. У звіті, поряд з великою кількістю важливих деталей (включаючи огляд механізмів єдиного ринку, які сприяють зменшенню ціни споживачам і використанню найдешевшого доступного ресурсу), також зазначається, що загрозою для ефективної роботи мереж ЄС постає використання відокремлено (несистемно, некомплексно, нескоординовано) ринкових інструментів, які застосовуються для торгівлі (наприклад, з перевагою короткострокової моделі ринку - аукціон «на добу наперед»), і заморожування цін для певних груп попиту (наприклад, великої промисловості).
ІІІ. ЯК І ЧИ РЕЗОНУЮТЬ З ЄС ПОЗИЦІЇ ТА ДІЇ В УКРАЇНІ?
І позиція ЄС: необхідними є інтеграція суміжних ринків, взаємопов’язана і узгоджена транснаціональна енергоінфраструктура та співпраця (система має бути оптимізована не лише в межах, але й за межами національних кордонів і спрямована на спільне використання енергії)
Україна робить фрагментарні та формальні кроки гармонізації з ринком ЄС – переважно адаптуючи своє законодавство до обов’язкових для країни директив Союзу (в рамках Угоди про асоціацію та рішень Ради Міністрів і Секретаріату Енергетичного Співтовариства), які вже застарілі, визнані недостатньо ефективними в євроінтеграційних процесах та є вкрай замалими для реальних механізмів функціонування об’єднаних енергоринків.
В контексті останньої тези та про одну із прогалин наголошено заступником комерційного директора компанії D.TRADING Р. Бекузаровим: потрібно «розширювати та збільшувати технічний потенціал експортно-імпортних перетинів».
Також у колонці «Глобальні плани і законодавчі прогалини» випуску ЕнергоБізнесу №1-2 від 11.01.2022 мною приверталась увага, що модель європейського ринку структурована за зонами торгів е/е та базується на регіональних кластерах енергетичних інфраструктур. Втім, Україна не спиралася і не використовує окреслений попередній підхід ЄС, який в нових правилах структури ринку по суті більш деталізується.
При оновленні Україною поточного НПЕК на період до 2030 року, який схвалено розпорядженням Уряду від 25 червня 2024 р. № 587-р., необхідно в решті-решт приділити увагу сегментованому принципу в організації єдиного ринку е/е Європи та врахувати останню реформу для ЄС.
ІІ позиція ЄС: необхідні довгострокові контракти між виробниками та споживачами на національному та міжнародному рівнях для захисту довгострокових інвестицій перших та від різкого зростання цін других з перелічених.
Важливість довгострокових контрактів для запровадження Україною підкреслюється директором ТОВ «Дніпросталь-Енерго» В. Гончаруком, заступником комерційного директора компанії D.TRADING Р. Бекузаровим та у інтерв’ю ЕнергоБізнесу президентом «Укрметалургпрому» О. Каленковим (див. вип. журналу №28 від 23-31.07.2025).
ІІІ позиція ЄС: важливим є правильний баланс між механізмами функціонування ринку е/е та державним втручанням.
Кардинально іншій від ЄС підхід в частині штучного регулювання в бік зменшення тарифів для промисловості просувається екс-міністром енергетики України, радником Генерального директора «АрселорМіттал Кривий Ріг» О. Буславець та директором ТОВ «Дніпросталь-Енерго» В. Гончаруком.
На відміну від ідеї державної підтримки із зменшенням тарифів промисловості, яка просувається вітчизняним бізнесом та дисонує з висновками ЄС, в моїй статті «Внутрішньодержавні резерви та механізми бюджетування «зеленої» відбудови» (див. вип. ЕнергоБізнесу №08 від 29.02.2024) порушується надзвичайна актуальність та механізми надання державної допомоги (співфінансування) згідно з рекомендаціями ЄК та відповідними настановами Секретаріату Енергетичного Співтовариства.
Щодо оптимізації фіскальної системи для підвищення ефективності інвестиційних сигналів і не лише для виробників е/е див. колонку автора цих строк «Зменшення податків і митних зборів: за, проти та як знайти баланс» у випуску ЕнергоБізнесу №09-10 від 12.03.2024.
ІV позиція ЄС: ефективне та надійне узгодження попиту та пропозиції в кожному випадку є фундаментальною метою електроенергетичної системи, зокрема зони прискореного впровадження низьковуглецевих енергоактивів мають локалізуватися в регіонах концентрації попиту.
Про необхідність дотримання цього принципу та наявні диспропорції в Україні підкреслюється пані О. Буславець.
ОТЖЕ, для отримання найкращих фінансових показників суб’єктами ринку е/е та державі Україна надважливо максимально врахувати підходи та нові правила ЄС, хоча з яких не всі осмислені або підтримуються стейкхолдерами. При цьому з документів ЄК випливає додатковий висновок, що пріоритет впровадження ВДЕ обумовлений не тільки або не стільки боротьбою зі зміною клімату, а небажаною залежністю від постачань газу, зокрема РФ, та високою ціною на нього, що впливає на вартість е/е.
Особливо актуальні напрями позиції ЄК для цілей повоєнної відбудови в наступному розділі.
ІV. ВАГОМІ АКЦЕНТИ МОДЕРНІЗАЦІЇ ЕНЕРГОРИНКУ ДЛЯ ПОВОЄННОЇ ВІДБУДОВИ.
Вбачається не надлишковим продублювати тезу з Керівництва ЄК C(2025) 4012 final, наведену у розділі ІІ цієї статті, що визначення пріоритетних напрямків розвитку енергетичної інфраструктури має диктуватися планами РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВИХ ЗОН та МІСТ, регіонів.
В статтях «Стратегічні орієнтири планування відновлення/відбудови України у розрізі енергетики» (див. вип. ЕнергоБізнесу №7-8 від 28.02.2023) та «Людський капітал в повоєнний час: невідкладні дії чи мрії про інвестиції?» (див. вип. ЕнергоБізнесу №43-44 від 30.11.2023) вже підкреслювалося про залежність повоєнної трансформації енергосектору від визначення Україною пріоритетів економічно-територіального відновлення, зокрема підприємств із орієнтацією на експорт і імпортозаміщення з конкурентоспроможним потенціалом (останнє сприятиме й платоспроможності за енергопослуги як промислових підприємств, які здатні протистояти ринковим силам ЄС, так і домогосподарств, що мають робочі місця в адекватних індустріях).
У доповнення важливо підкреслити, що в «Новій промисловій стратегії для Європи» (Комюніке ЄК COM(2020) 102 final від 10.03.2020) вказується, що саме «промисловість налічує багато мільйонів робочої сили та створює соціальні центри, навколо яких спільноти будуються», тобто розширюються/мають відбудовуватися населенні пункти (історія України у відповідь та перспективні рішення майже аксіома – згадуємо розбудову Донбасу та м. Енергодар).
На жаль, на політичному рівні пріоритети промислового розвитку, зокрема в розрізі регіонів, не визначені. Урядом планується до кінця ц.р. розробити промислову стратегію, але чи враховуватиме документ всі необхідні аспекти – залишається поки лише на це сподіватися.
До прийняття відповідних політичних рішень, позначених вище, та здійснення належних практичних заходів підвищення тарифів населенню на е/е не має сенсу, бо призведе до ще більших боргів перед постачальниками і не зменшить енергетичну бідність.
