Російські атаки, по-перше, призвели до суттєвих ризиків та загроз населенню, особливо багатоповерхових будинків у містах та містечках, залишитися без стійкого енерго-, тепло- та водопостачання на непрогнозований період; по-друге, неминуче спричинюють необхідність негайно кардинально переглянути як комплексні технологічні рішення й підходи у муніципалітетному плануванні енергобезпеки, так і інституціональне та регуляторне їх забезпечення із належним кадровим потенціалом і програмуванням фінансування.
Через небезпеку подальших атак росіян на великі енергооб’єкти, з метою зменшення залежності від збоїв в Об’єднаній Енергетичній Системі та у зв’язку із курсом нашої держави на чисту енергетику з урахуванням міжнародних кліматичних зобов’язань спостерігається (особливо після дуже сильних уражень генеруючих потужностей в березні–квітні ц.р.) буквально бум публікацій та заяв значної кількості експертів, політиків, керівників енергокомпаній, представників громадських організацій про перспективність переходу до децентралізованої генерації навіть під час війни.
Проте, поряд з великою кількістю переваг Децентралізованих Енергетичних Систем (ДЕС), існує, окрім дефіциту фінансування, значна кількість перешкод та викликів для впровадження ДЕС:
1) не всі електромережі готові до децентралізації і потрібне їх всеосяжне регуляторне, технологічне удосконалення із введенням низки стандартів;
2) необхідне надійне підключення до Інтернет та впровадження технологій smart grid із забезпеченням кібербезпеки;
3) багато аспектів макетування та регуляції ринку електроенергії слід переглянути та скорегувати за висновками світової експертної спільноти. Окрім відсутності в України досвіду з інтеграції всіх складових для результативності ДЕС, Європейська Комісія (ЄК) у питаннях та відповідях 18.10.2022 щодо «Плану дій ЄС з діджіталізації енергетичних систем» зазначає, що лише «у СЕРЕДНЬОСТРОКОВІЙ ПЕРСПЕКТИВІ діджіталізація забезпечить безперебійну взаємодію між різними учасниками» і «стійкість до ризиків кібербезпеки в системі електроенергії має бути додатково збільшена завдяки відповідним Делегованому акту та Рекомендаціям ЄК».
ВИСНОВОК 1. Доцільним є , як менш, невідкладно 1.1) здійснити експертизу технічної та регуляторно-правової готовності ОЕС України та регіональних/локальних електромереж до децентралізованого функціонування (як ізольовано, так і інтегровано), а також системно визначити прогалини/перешкоди для їх адаптації та гнучкої роботи в умовах приєднання мінливих ВДЕ; 1.2) провести ретельний аналіз документів інституцій та безпосередньо міжнародних організацій щодо обов’язкових складових та вимог/умов впровадження ДЕС; 1.3) розробити й вжити відповідні комплексні підготовчі заходи національного рівня, зокрема у взаємодії з зовнішніми партнерами, й реалізувати пілотні/демонстраційні проєкти для більш вразливих міст (слід не плутати автономні системи енергозабезпечення на базі ВДЕ для окремих об’єктів поза енергомережею із ДЕС для кількох постачальників та споживачів). Окрім іншого, варто відійти від загальних урядових рішень (наприклад, Концепції впровадження “розумних мереж” в Україні до 2035 року, розпорядження від 14.10.2022 № 908-р), Концепції Державної цільової науково-технічної програми з використання технологій штучного інтелекту в пріоритетних галузях економіки на період до 2026 року, розпорядження від 13.04.2024 N 320-р) та перейти до дієвих кроків за напрямками, які екстрено потребують найбільшої уваги .
Додатково до ДЕС, впровадження якої потребує доволі тривалої підготовки і значних фінансових вливань з суттєвими невизначеностями та складнощами повернення інвестицій, особливо у військовий та короткостроковий після нього час, Копенгагенський кліматичний центр Програми ООН з довкілля (UNEP) у своєму звіті за 2023 рік «Швидкість і масштаб для трансформації міських систем» (далі – Звіт за 2023 Копенгагенського кліматичного центру) наводить інноваційні кліматичні технології, нетехнократичні підходи, які сприятимуть енергостійкості та зниженню попиту на енергію місцевих громад і секторів, що забезпечують їх життєдіяльність, а також, вочевидь, більш доступні для застосування та менш витратні.
Тож, деякі додаткові варіанти для зосередження міст України при виборі рішень з енергобезпеки у найближчій та повоєнний час викладаються нижче.
В секторі міського транспорту стимулювання, збільшення частки та надання переваги громадським перевезенням дозволить не лише суттєво знизити національні й регіональні потреби у моторному паливі через витіснення приватних транспортних засобів, а і зменшить площі, необхідні для паркування та автомобільних смуг, із переважним використанням звільнених для зелених насаджень. Це допоможе природному охолодженню будівель, які піддаються ефекту міського теплового острова, та скоротить споживання електроенергії кондиціонерами.
У будівельному блоці екологічно чисті та енергозберігаючі термостійкі огороджувальні конструкції та матеріали (зокрема вакуумно-ізоляційні панелі та аерогелі) вважаються найбільш результативним засобом зменшення теплових потреб будівель і економії електроенергії. Потужні теплові насоси та рекуперація відпрацьованого тепла розглядаються, як складова енергоефективності будівель та як ключова технологія сталого міського життя, і потребують значно швидших темпів розгортання. Дахові ж сонячні фотоелектричні системи, сонячні черепиця та вікна забезпечують самодостатність будівель, зокрема муніципальних об’єктів, у енергопостачанні.
Для водного господарства з метою зменшення потреб в електроенергії на перекачування води рекомендуються smart-управління водою (обробка даних у режимі реального часу, багатопараметричні датчики), системи рециркуляції, повторного використання води та збору дощової (останні високовартісні на початковому етапі і мають бути включені як обов’язкові в будівельні норми для всіх нових споруд).
Модернізація та інфраструктура громадського освітлення може базуватися на smart – освітленні і бути платформою для зарядки гаджетів тощо.
ВИСНОВОК 2. Окрім кліматично-дружніх технологічних рішень енергобезпеки, які вже добре розповсюджені та успішно впроваджуються в Україні, для міського планування енергетичного переходу на військовий час і перспективу доцільно не нехтувати та скористатися фінансово-економними інноваційними можливостями енергостійкості, зокрема викладеними вище.
На додаток, «технологічні системні переходи можуть приносити переваги у різних секторах і регіонах ЗА УМОВИ їх підтримки… ефективним багаторівневим управлінням та інституціональною спроможністю. Місцеве керівництво та управління відіграють ключову роль у забезпеченні можливостей розроблення комплексної політики», - про що також зазначається у Звіті за 2023 Копенгагенського кліматичного центру.
Проєкт інтегрованого Національного плану з енергетики та клімату ( НПЕК), про актуальність якого неодноразово, зокрема для планування повоєнного відновлення, наголошувалося в «ЕнергоБізнесі» (див. колонки автора у випусках № 01-02 від 11.01.2022, № 03 від 18.01.2022, № 08 від 22.02.2022, №5-6 від 13.02.2023, № 01-02 від 16.01.2024) розроблено без місцевих стейкхолдерів Міжвідомчою робочою групою на чолі з Першою віце-прем’єр-міністеркою - Міністеркою економіки Ю. Свириденко (постанова Уряду від 19.08.2023 № 924) та оприлюднений на веб-сайті Мінекономіки 14.02.2024.
При цьому вартує уваги, що за підсумками слухань 14.03.2024 Конгресом місцевих та регіональних влад відзначена «важливість синхронізації завдань НПЕК з локальними стратегіями розвитку, зокрема для співпраці і партнерств із колегами з інших країн та… підтримки з боку фондів ЄС». І це вже після розроблення проєкту НПЕК! (проєкт плану представлений Європейській Комісії 21.03.2024).
Водночас, потреби та плани дій для зелених міст, інтегроване міське планування та реалізація енергостійкого місцевого розвитку мають бути визначальними й для регіонального та загальнодержавного програмування!!! Національні плани мають формуватися знизу-вгору! Ці принципи з великою кількістю прикладів знов таки зустрічаємо у Звіті за 2023 Копенгагенського кліматичного центру. Комплексний же механізм багаторівневого та міжсекторального планування аргументовано окреслений автором цих строк в статті «Інституціональне забезпечення національних планів сталого розвитку та антикризового управління», що опублікована у Віснику соціально-економічних досліджень Одеського національного економічного університету № 2, 2020 року та на яку в відповідному контексті не раз акцентувалася увага у випусках «ЕнергоБізнесу».
ВИСНОВОК 3. Внаслідок невключення до розроблення Нацплану з енергетики і клімату представників територіальних громад, актуальний місцевий контекст, технологічні та фінансові потреби регіонів не відбиватимуться ані в ньому, ані результативно у Нацплані повоєнної відбудови, який має ґрунтуватися й на інвестиційній дорожній карті НПЕК.
Чому і як пов’язані об’єктивна оцінка та врахування технологічних потреб територіальних громад в нацплануванні та подальшому фінансуванні стисло далі.
Першочерговою основою для фінансування проєктів є Оцінка Технологічних Потреб (Technology Needs Assessment), яка за необхідне визначається Паризькою угодою та «Фінансовим керівництвом UNEP з впровадження Планів дій щодо технологій», що опублікований у вересні 2020 року. При цьому інтегрований на національному рівні План дій щодо технологій (Technology Action Plans, далі - ПДТ) має й ідентифікувати набір конкретних дій, необхідних для успішного впровадження технологій, визначати потенційний обсяг, типи та джерела фінансування – будь то національні та/або міжнародні.
До того ж, ПДТ лежить в основі Інтегрованої Національної Системи Фінансування (Integrated National Financing Frameworks), яка, окрім іншого, повинна розроблятися разом з національним планом, охоплювати весь спектр джерел фінансування, забезпечувати реалістичну оцінку витрат і вигід різних варіантів фінансування та політик, підтримуючи мобілізацію і розподіл ресурсів, та створювати основу для перетворення пріоритетів країни в конкретні запити до партнерів з розвитку.
Водночас, підсумкові результати проєкту Програми розвитку ООН (UNDP) «Сприяння стратегічному плануванню та фінансуванню сталого розвитку на національному та регіональному рівнях в Україні» (аналітичний звіт 12.08.2022) незрозуміло яким чином та чи взагалі-то вплинули на фінансове програмування НПЕК, зважаючи на відсутність ПДТ з урахуванням регіональних потреб енергетичної стійкості міст і міських систем.
ВИСНОВОК 4. Через відсутність згідно із моделлю та офіційними рекомендаціями ООН (якими керуються і держави-члени ЄС) Плану дій щодо технологій, побудованого на оцінці регіональних потреб, та у поєднанні з розробкою/наявністю Інтегрованої національної системи фінансування для НПЕК та Нацплану повоєнної відбудови України - ризики надвеликі для залучення зовнішнього фінансування в необхідному обсязі та вирішення завдань економічної, енергетичної безпеки нашої держави.
Ну і врешті-решт, «технологія» розуміється не лише як частина апаратного забезпечення, але й як концепція, що включає в себе навички, знання та методи роботи з нею, що підкреслюється у зазначеному в цій статті Звіті за 2023 Копенгагенського кліматичного центру.
ВИСНОВОК 5. Ризики інвестицій, технологічного забезпечення та нестачі людського капіталу взаємопов’язані. Як їх неформально мінімізувати із обов’язковим врахуванням в стратегічному плануванні, у тому числі в рамках НПЕК, розрізі регіонів та для стимулювання повернення до рідних міст українців з-за кордону, детальніше див. колонки автора у випусках «ЕнергоБізнесу» № 41–42 від 15.11.2023 та № 43-44 від 30.11.2023.
